Отже, минулого разу ми зупинилися на драматичному витку долі героїні нашої оповіді: проти неї порушили кримінальну справу за обвинуваченням у порушенні правил безпеки руху, що призвели до заподіяння двом потерпілим тяжких тілесних ушкоджень. Такі злочини каралися позбавленням волі на строк до 10 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 5 років або без такого. Нині ця норма трохи пом’якшена.

За викривленими даними проводилися експертизи, які нібито встановили, що зіткнення машин мало місце на смузі зустрічного для Н. руху, тобто вона перетнула умовну осьову лінію. Саме там знаходився осип битого скла. Н. повністю не визнавала своєї вини, хоча «бувалі люди» її всіляко умовляли зробити це, щоб у суду було більше підстав не карати її надто суворо – мовляв, вину свою усвідомила, визнає й розкаюється.

 

Та й як себе можна було визнавати винною, коли насправді вона не порушувала Правил дорожнього руху?! На стенді ДАІ у Конотопі, де вміщувалися найвиразніші фотознімки з місць ДТП, з’явився знімок даної події з підписом про порушення ПДР з боку водія «Запорожця». Було таке фото й у матеріалах справи. Але ... із підписом абсолютно протилежного змісту! Як за таких обставин можна було навіть припускати свою вину?

Відбувся суд. Як пізніше стало відомим, над безневинною особою! Вироком Конотопського районного народного суду від 21.01.87р. Н. було засуджено до умовного позбавлення волі з умовним же позбавленням права на керування транспортними засобами. На нетривалий строк, але торжествувала неправда!

Н. оскаржила цей вирок до суду другої інстанції. Як фахівець, напряму причетний до складання скарг, повинен зазначити, що справа ця непроста, пов’язана з неабияким розумовим та емоційним напруженням з відбору аргументів, намаганням подати їх найвиразніше, найдохідливіше і … найкоротше. Бо ж дуже бажано, щоб той, хто читатиме цей папір, не загубив його зміст, дочитавши до кінця. Недарма ж А. П. Чехов зазначав, що краткість – сестра таланту. А чого варте очікування результату! Все це Н. пережила. І який результат?

Ухвалою Судової колегії з кримінальних справ Сумського обласного суду від 25 лютого 1987 року скарга була відхилена, вирок залишений без змін. Рішуча жінка на цьому не зупинилася – почалася довга епопея1  листування з прокуратурою, на цьому етапі – з моєю допомогою.

Першим «бастіоном», який був повалений нашими (в основному Н.) зусиллями стало додаткове розслідування вихідних даних, зокрема, відносно слідоутворення автомобіля ВАЗ та розмірів, зазначених на схемі, у порівнянні з тим, що зафіксовано у протоколі огляду. Прокурор Сумської області виніс постанову «Про призначення розслідування нововиявлених обставин». Та ніякі вони не «нововиявлені»!  Обвинувачена про них криком кричала на попередньому слідстві та в суді. Прокурор тут явно злукавив, адже визнати це – означало притягнення винних службових осіб до кримінальної відповідальності за фальсифікацію справи.

Отже, постанова була направлена полковникові міліції, який очолював слідчий відділ управління внутрішніх справ Сумського облвиконкому. У місячний термін йому належало повернути справу для подальшого вивчення. Не так швидко, як пропонувала прокуратура, та все-таки до слідчого відділу обласної прокуратури повернувся вже не один том справи, а два, як наслідок проведеної роботи з розслідування «нововиявлених» обставин. Визнаючи «неякісний огляд місця ДТП слідчим Конотопського РВВС та суттєвих недоліків, допущенних при складанні протоколу співробітником ДАІ», міліцейський полковник усе ж наполягав на тому, що засуджена Н. обґрунтовано. При цьому серед 56 аркушів другого тому звернув на себе увагу висновок фототехнічної експертизи:

«У зв’язку з тим, що краї проїжджої частини на фотознімках до протоколу огляду місця шляхово-транспортної події … чітко не виражені, визначити, чи відповідає розташування транспортних засобів на проїжджій частині їх положенню відносно проїжджої частини, зафіксованих у протоколі огляду, або положенню, вказаному Н. у ході відтворення обстановки й обставин події, НЕ ВИДАЄТЬСЯ МОЖЛИВИМ».

Отже, розслідування «нововиявлених» обставин зовсім не спростовувало аргументації Н. Справа, виявляться, у тому, що межі асфальтового покриття дороги не були зазначені! До того ж вбачалося, що можливості ФОТОТЕХНІЧНОЇ експертизи були використані в неповному обсязі й неналежно. Справа в тому, що серед унікальних можливостей такої експертизи є одержання об’єктивної картини методом НАКЛАДЕННЯ. Зробіть тільки його – і картина стане ясніша ясного. Отже, що робиться цим методом? Окремо фотографується панорама дороги з нерухомими об’єктами, тобто стовпами, деревами, будівлями тощо, з обов’язковим зазначенням меж. І потім суміщаються з тими ж нерухомими об’єктами на первинному знімку з місця події. Знімки робляться тим самим фотоапаратом з тієї самої точки і в тому самому масштабі. І стане все на свої місця – найголовніше, стане очевидним, де ж саме, на якій смузі руху ВАЗу чи ЗАЗу знаходиться осип скла, що розбилося під час зіткнення. А, отже, і місця зіткнення, і того, хто ж саме порушив Правила дорожнього руху.

Забігаючи наперед, зазначу, що саме так воно й сталося у подальшому, але ж така експертиза проведена ще не була. Навпаки, прокуратурою області винесено  постанову «Про припинення провадження за скаргою Н.», а прокуратурою республіки відмовлено в опротестуванні вироку й касаційної ухвали. І знову наша героїня не зупиняється у своєму прагненні справедливості: звертається до прокурора із заявою про надання можливості особисто ознайомитись із матеріалами додаткової перевірки обставин, які нібито виявилися несподівано. Напевне, і його суворе чоловіче серце вразила така наполегливість і, безумовно, жіноча чарівність: дозвіл був даний. Н. добросовісно проштудіювала ці матеріали, а найважливіші – скопіювала. Після цього народилася докладна, на 7 з половиною сторінках машинопису, заява прокуророві області «про проведення додаткового розслідування нововиявлених обставин».

Мабуть, цей документ був переконливим, бо незабаром прокурором Сумської області був принесений протест порядком нагляду2 на предмет скасування вироку і касаційної ухвали, що відбулися відносно Н., і спрямування справи на додаткове розслідування. Президія Сумського обласного суду постановою від 26 вересня 1988 року погодилася з протестом. Тим чи іншим чином були враховані всі найголовніші тези аргументації Н., найповніше викладеної у її останній заяві. Особливо потішила нас указівка на необхідність проведення повторної фототехнічної експертизи «з урахуванням плану місцевості у незацікавленій експертній установі».