Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Чи була корупція?
/ 0
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: П'ятниця, 13 травня 2011, 13:04
ВИБАЧЕННЯ
Газетні „ляпи” бувають різні, за деякі у сталінські часи і на Соловки потрапляли. Такий випадок стався, наприклад, у одному з найдавніших радянських видань „Труді”: у прізвищі „вождя народів” Сталіна літера Т замінилася на Р, була то дійсно помилка, чи провокація, історії невідомо...
Газетні „ляпи” бувають різні, за деякі у сталінські часи і на Соловки потрапляли. Такий випадок стався, наприклад, у одному з найдавніших радянських видань „Труді”: у прізвищі „вождя народів” Сталіна літера Т замінилася на Р, була то дійсно помилка, чи провокація, історії невідомо...
А от у нашому випадку – чесне слово, несвідомо закінчення цієї розповіді „зникло”, а прочитали наші читачі знову початок, з попереднього числа газети. Механіч-на помилка, за яку редакція приносить вибачення героїні цієї життєвої драми, автору і читачам.
А може, це знову фатум грає свою зловісну роль? Адже довгих два роки жінка не здавалася, щоб довести свою правоту і спростувати несправедливий вирок суду! І хтозна, як розгорталися б подальші події, аби не щаслива доля, яка допомогла зустрітися їй і „старому адвокатові”. А тепер, бачите, і публікація також затяглася в часі. Вибачте, ми без злого умислу, як то було у Вашій справі. Отже,
закінчення, початок – у №№17, 18.
Після цього справу можна було вважати наполовину виграною. Лише наполовину, бо дослідувати справу повернули туди ж – до того самого полковника, який всупереч фактам вважав, що його підлеглі допустили лише дрібні похибки, а Н. засуджена обгрунтовано. Після постанови президії обласного суду зустрічі моєю підзахисною, доручивши керівництво додатковим розслідуванням вже не «нововиявлених обставин», а всієї справи своєму заступникові. Проте, заступник теж намагався переконати Н. у тому, що безпідставно засудженою вона була внаслідок випадкового збігу обставин, а не свідомої фальсифікації. Жінка з цим не погодилася.
Безпосередньо додаткове розслідування було доручено старшому слідчому УВС. Він також явно був зацікавлений вигороджувати колег, але рівень його професійності був вищим. Бо зрозумів нашу тезу щодо можливостей фототехнічної експертизи. Почав з дещо примітивного суміщення частини із зображенням дороги, вирізаної з однієї фотокартки, із зображенням машин на другій. Проведені по краю вирізаної частини лінії приблизно відображали краї проїжджої частини дороги. І одразу стало зрозуміло, що зіткнення мало місце не на смузі руху «Запорожця», а осип розбитого скла – десь приблизно на умовній осьовій лінії. Виходячи з цього, слідчий намагався зробити висновок, що вина водіїв була обопільною.
Боротьба продовжувалася. Моя підзахисна заявила клопотання про допуск до участі у слідчих діях адвоката. Слідчий відмовив у задоволенні цього клопотання.
Спір виникав з приводу кожної дрібниці. Тут пунктирно намічена лише головна лінія обвинувачення і, відповідно, захисту, а були й інші докази „вини”. На усі подробиці цієї справи і цих неправедних звинувачень явно не вистачило б газетної площі.
Багато клопоту було й навколо питання про те, яка експертна установа мала б проводити дослідження –Харківський чи Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (НДІСЕ). Харків’яни скомпрометували себе вже тим, що провели «експертизу», яка стала головною підставою засудження Н. Фахівцям досить було з’єднати точки, що нібито зазначали місце знаходження автомобіля Н. з місцем зіткнення, як намалювалися б обриси транспортного засобу завбільшки мало не двох автобусів. Вони не могли такого не бачити. Та й президія ж облсуду, скасовуючи вирок і ухвалу в справі, наголосила на потребі проведення експертизи в незацікавленій експертній установі.
Довелося багато, докладно й аргументовано скаржитись. Урешті все сталося так, як ми й сподівалися, прогнозували і наполягали. Експертним шляхом фахівець Київського НДІСЕ довів, що правда стовідсотково на боці Н. Залишилося вирішити, що ж тепер із справою робити – закривати чи повертати до суду з обвинуваченням згідно з даними додаткового розслідування.
Перед прийняттям рішення слідчий згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства пред’явив Н. за участю адвоката (це була моя скромна персона) усі матеріали справи, після ознайомлення з якими ми мали право заявити клопотання. У тому числі - про закриття справи, чого, мабуть, слідчий і очікував.
Справу ми докладно вивчили: прочитали „від корки до корки”, зробили необхідні витяги - і мною було заявлено письмове клопотання на 6 машинописних сторінках про … «проведення додаткових слідчих дій». У клопотанні зазначалися всі порушення процесуальних прав Н., називалися своїми іменами всі події, особи і факти. Доводилося, що й додаткове слідство проводилося неналежним чином. Щоправда, не сказано, але очевидно зрозуміло з викладеного було те, що це клопотання слід задовольнити. Мало того, ще й невдоволення начальства процесуальними порушеннями легко можна було отримати.
Більше Н. ані до слідчих, ані до суду не викликали…
Е. Рохін
Детальніше...