Цупкі лещата лохотрону

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Історія з життя

Опубліковано: П'ятниця, 19 квітня 2013, 16:08

Хай ці мої поневіряння в нетрях шахрайського бізнесу будуть застереженням для пересічних громадян, які ще наївно сподіваються домогтися легкої наживи, безглуздо думаючи, що виграють у професіоналів.

Я несподівано потрапив у халепу, як то кажуть, «на ровном месте». І що цікаво, мене не перестрів жахливий бандит із нарізною зброєю на темній вулиці, погрозливо вигукуючи пронизливим голосом: «гроші на діжку». Ні, світило весняне сонечко, і я переймався думками про ремонт власного автомобіля, що знаходився на СТО-10 у Києві, біля автобазару на вулиці Перова.

Мені потрібно було купити автозапчастину, і я попрямував до продавців. Та раптом мене зупинив приємний жіночий голос, який линув до мене з невеликого кіоска, де на видноті стояв комп’ютер, на екрані якого бігли маленькі істоти, схожі на людей.

Молода жінка, кличучи мене, від нетерплячки навіть вилізла з віконця. Я механічно зупинився і підійшов до неї. І тоді вона запропонувала мені, на щастя іншій людині, натиснути кнопку комп’ютера. Я послухався і рушив далі, та вона здивовано підвела підфарбованими бровами і з чарівною усмішкою повідомила, що я виграв 50 гривень.

Зрозуміло, у такій ситуації я залишився біля неї, очікуючи отримати запропоновану суму. Та несподівано поруч зі мною виринув невідомий мені громадянин із безбарвним обличчям і в зім’ятому костюмі.

Жінка зауважила, якщо з’явиться новий гравець, за правилами треба продовжувати гру. «Ставте гроші!» Я, наче загіпнотизований, потягся до гаманця. Там лежали лише долари, і хоча незнайомець протестував проти цього, доводячи, що це нечесно, адже гра повинна бути на рівних, і тому я маю ставити на кон тільки гривні, та господиня їх прийняла. За мить вони зникли в надрах ненажерливої машини. Азарт досягнув апогею. Я й не помітив, як комп’ютера вимкнули. Мов навіжений кидав на лоток гроші, та в мого сусіда їх виявлялося щоразу більше. Я ще раз кинув погляд на миршавого, майнула думка: звідки в нього такі статки? І запропонував незнайомцю зупинитися, а виграш розділити навпіл, та він лише презирливо посміхнувся.

Момент істини настав, коли я виявив, що програв понад 500 доларів, і зрозумів, що суперник – «підсадна качка» живиться від злочинців. З жахом подумав, як же я тепер розрахуюсь за ремонт свого авто. Та вже було пізно, пересвідчившись, що в мене не залишилося ані копійки, жінка з байдужим поглядом хряпнула віконцем й залізні грати закрили її від клієнтів.

А на будці з’явився напис: «Обід».

Я почав доводити шахрайці, що це з мого боку була прикра помилка, й запропонував віддати мені половину грошей, а решту залишити собі, та вона навіть не відповіла, а миршавий непомітно зник. Навкруги з мене реготали торгівці, захлинаючись від сміху. Деякі заспокоювали мене тим, що напередодні якийсь кавказець програв у «лохотрон» 5 тисяч доларів, та мені від цього було не легше.

Я стояв як пеньок. Оговтався лише у відділку міліції, що знаходився поруч з автобазаром.

Черговий сумно глянув на мене і показав велику теку заяв від ошуканих спритниками громадян.

А я розмірковував над лихою долею держави, якій недостатньо, що вона офіційно грабує населення, та ще й дозволяє це робити чисельним шахраям.

P.S. Я все ж таки, за допомогою правоохоронців домігся зустрічі з власником «лохотрону» і переконливо довів йому, що краще повернути мені гроші. Тож, читачі, краще не встрявайте в сумнівні ігри сучасних «лохотронщиків».

Володимир Карлін

• < Попередня
• Наступна >