Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Васько-чортяка
/ 0
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: П'ятниця, 15 травня 2009, 13:39
Гроза, домагаючись дощу, дедалі розпалювалась. Небо стало темно-червленим. Грім бив розмірено й злісно, здавалось, щось повинно статися страшне. І сталося.
- Христино! Війна! – заволала сусідка на подвір’ї.
Почалася жорстока буденність. Христина випровадила на війну чоловіка. Поголосила за ним, а другого дня, стуливши вуста, вже сновигала по господарству. Чорнява струнка Галина, єдина дитина Христини, втішала матір: „Мама, війна ненадовго, он по радіо так говорять. Ось наші як поженуть фашистів!”
- Ой донечко, не скоро їх виженуть, - цілувала доню, втираючи сльози й на донеччинах, й на своїх щоках.
Якось вночі Христя прокинулася від стуку - хтось тарабанив у шибку.
- Хто там? – тихо спитала, вглядаючись у темряву. І по голосу впізнала Васька-чортяку. Так його звали у селі.
І згадалась молодість. Попорана на фермі худоба, Христина поспішає додому. А коли залишилось перейти лісок, дівчина щоразу озиралась і думала: „Ой, хоча б сьогодні його не було!”
Але він був. Він перестрівав її кожного вечора і говорив одне і те ж.
- Христиночко! Лілійко моя білявенька, сонечко моє, зглянься. Я ж без тебе жити не можу.
- Одійди від мене, чортяко. Твій батько – чорт, усі так кажуть. І живите ви з матір’ю в лісі, як вовки. А ти ще й чародійством володієш. Усі це знають, то й бояться тебе.
- Та чого ж боятися мне? Я погано нікому не зробив. Хороше вмію. Ось дивись – у тебе в руці жоржина. Бачиш?
- Бачу, Васько, гарна квітка. – І враз Христина здригнулась, затулила рукою очі. Розтулила – квітки немає. Чародійство це. І щодуху побігла дівчина додому.
... Коли весілля було у розпалі, прийшов Василь з букетом квітів і подарував їх Христині-нареченій.
- Христечко, бачиш озеро, а по ньому двоє лебедів пливуть? То вони тобі щастя несуть, – мовив лагідно.
Христина заплющила очі – видовище зникло. І Василь теж.
Спливли роки, підросла донька. Про Василя Христина не згадувала.
Аж ось він з’явився : тук-тук-тук у шибку. Жінка накинула на плечі стару куфайчину, вийшла на двір.
- Чого тобі, Василю?
- Та я так, спитати, чи не треба чого – їжі, дровець, допомогти?
- Ні, не потрібно, йди собі.
- Я піду, а коли що – поклич.
... Ніколи ще так швидко не бігла Христина. Вона летіла до людини, від якої завжди, все життя тікала. А тепер тільки й думала: ”Він допоможе, він допоможе...”
Василь, накульгуючи, поспішав до неї, вгледівши ще здалеку.
- Що трапилось, Христечко?
- Біда, Ваську, допоможи!
Чоловік завів її до хати, напоїв водою. Оговтавшись, Христина розповіла йому, що завтра дітей і підлітків поженуть у Німеччину. Її доньку теж.
- Спаси дітей, Василю, ти ж чародій.
- Та я майже не знаю німецької мови. Але спробую.
Васько-чортяка ще вдосвіта прийшов до комендатури. Сходились матері. Тут і Христина з Галиною. Василь підійшов до них і прошепотів.:
-Повідом усім, що коли я махну рукою, хай розбігаються. Але в село щоб не повертались – хай ідуть в ліс до моєї хати. Як залишусь живий, допоможу усім.
Коли виступили німці й староста, Василь наблизився до старшого офіцера і, дивлячись йому у банькуваті очі, проявив своє чародійство:
- Вода, вода, - вимовив він по-німецьки.
Махнув рукою – і всі кинулись врізнобіч. Загіпнотизований офіцер, й справді „побачивши” воду, загорлав:”Назад!” Його ніхто не слухав. Знялася курява, почалася стрілянина. Через хвилину майдан опустів. Один староста метушився біля офіцера, який гріб руками повітря – плив – і волав несамовито:
- Вода, вода! Назад!
Дітей і підлітків було врятовано. А в лісі створено партизанський загін, до якого входив і Васько-чортяка. От тільки до Дня Перемоги він не дожив – не повернувся з однієї партизанської операції.
Л.Лещенко, с. Курінь
Пошук по сайту
Детальніше...