Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Є серед нас люди

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

У редакцію завітав постійний читач „Порадника” Микола Михайлович Фостій і розповів печальну історію. Його давній знайомий, батько якого не повернувся з фронту Великої Вітчизняної і напівсирітське дитинство якого було досить непростим, у зрілі літа задумав звести будинок. Допомоги чекати було ні від кого, то порався біля будівлі сам. Копав траншеї, заливав фундамент, возився з цегляною кладкою і навіть крокви стягував вгору сам за допомогою мотузок.


Будував довго; і звів таки і стіни, і дах, накрив будівлю шифером. Довів би таки справу до завершення, та грянули перебудова, а потім безлад з купонами, бартерами, безгрошів’ям. Опустилися у будівничого руки. Стояв той довгобуд довгі роки, очікуючи на господаря, хоча той давно залишив цей світ.


І ось змужнілий його син прийшов до садиби, аби завершити батьковий задум. Розчистив сад, зорав город, звів паркан і взявся за будову. Сусіди раділи з того, бо день за днем ошатнішою ставала садиба, красивішало майбутнє житло...


Віктор Тимошенко, уже й сам двічі батько, дбав про майбутні умови: установив сантехніку, підключив електрику і підвів газ. І раптом біда – трапилася пожежа. Результат праці і батька, і сина перетворився у згарище. Хижий вогонь обпалив душу не лише Віктора, а й засмутив багатьох його сусідів. Люди відгукнулись на чужу біду і зібрали кошти: хто скільки міг. Микола Михайлович розповів, що приносили хто 100, хто 200, а хто і 500 гривень. Відгукнулись не лише мешканці цієї вулиці, а й сусідніх. Розчулила нашого відвідувача прихожанка Спасо-Преображенського храму, пенсіонерка Єфросинія Радченко. Зовсім незнайома жінка, яка живе у протилежному куточку міста, дізнавшись про цю біду, теж передала кошти. Це і надихнуло Миколу Михайловича звернутись через „Порадник” до всіх бахмачан.


Хто має змогу, залиште кошти у вуличкома вулиці Ганни Барвінок, колишня Ушакова, або у Спасо-Преображенському храмі, адресуючи їх для погорільців Тимошенків. А кому зручно, можете перерахувати у Ощадбанк на рахунок 5167 4900 3983 9718 на ім’я Віктора Анатолійовича Тимошенка.


До речі, поспілкувавшись з В.А.Тимошенком, з’ясували, що гість редакції М.М.Фостій не сказав, що пообіцяв надати безкоштовно транспорт для перевезення лісоматеріалу і посприяти у його придбанні. А ще допоміг готівкою.


Приємно, що серед нас все ж є відгукливі, небайдужі до чужої біди люди.


Олег Рубан, редактор

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове