Заговорив рифмованими словами

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 08 грудня 2017, 11:09

Нещодавно відбулася знакова подія для любителів поезії. Наш земляк, поет В.А.Пікель, презентував свою книгу “Лабиринты жизни и любви”. Серед присутніх були його друзі, цінувальники поетичного слова, бібліотечні працівники міста.

З Віктором Анатолійовичем приятелюю давно, захоплююсь самобутнім талантом земляка. Сподіваюсь, що ця збірка у нього не остання. А ще хочу дочекатися його віршованих рядків, написаних українською. Упевнений, вони будуть ще мелодійнішими, проникливішими, хвилюючими.

Дуже приємно розповідати про свого товариша, але не стану забирати хліб у бібліографа з питань краєзнавства Яни Семенівни Гросман, яка підготувала яскравий виступ. На жаль, за браком місця можу подати його лише фрагментами.

- Сьогодні у нас зустріч із творчістю ще невідомого для широкого загалу автором і багатогранним поетом, мешканцем нашого міста Віктором Анатолійовичем Пікелем. Зібрались, щоб відзначити подію в літературному житті Бахмача – вихід у світ його книги.

Без надії неможливо жити, працювати, творити. Іноді шукаємо чогось незвичайного, екзотичного десь далеко, не помічаючи дива поруч. І раптом, в один чудовий день приходить прозріння: дивосвіт тут, поруч з тобою. І цей дивосвіт - поезія. У нашій літературі не так багато поетів, у яких кожне слово звучить, як пісня. Доторкнися до нього душею – і воно поведе тебе у дивний світ глибоких роздумів і почуттів.

Наш гість тонкий лірик, автор громадянської, духовної, інтимної тематики. І все ж саме поезія якнайповніше розкриває особливості погляду поета, допомагає глибше зануритися у його думки.

Поет намагається проникнути в таїну душі людини, шукаючи там багату гамму почуттів, які кристалізуються в світле й чисте, мов кришталь, поетичне слово.

Варто сказати, що до видання своєї першої книги Віктор Анатолійович ішов все своє життя. Поезією почав захоплюватися з 12 років. Доля, не запитуючи нашої згоди, веде нас, як їй бачиться. Інколи лагідно стелить дорогу, інколи сипле під ноги гостре каміння. Доля...

Народився у 1950 році у Приморському краї. Згодом батьки переїхали на батьківщину, так опинився на Чернігівщині. Тут і заговорив у ньому поет.

Воспитан в ласке и любви,
Я полон добрых чувств и нежно
Люблю, что Бог благословил
В сей жизни, бурной и мятежной.

Закінчив школу, потім - Шосткинський хіміко-технологічний технікум. Відслужив у Армії. Згодом здолав Київський політех. Більш ніж 20 років трудився на заводі «Полімермаш». Працював головним інженером «Бахмачгазбуду», майстром пасажирського вагонного депо, інженером – енергетиком Конотопського заводу з ремонту дизель–потягів, майстром газової котельні. Як бачимо, він – «технарь». Тим дивовижніше його причетність до творчості, до духовної поезії...

Я теж дивуюся і трохи заздрю самобутному митцю. Не інакше, як Господня благодать зійшла з небес і змусила душу заговорити рифмованими словами. Нехай цей дивний стан не полишає поета ще довгі-довгі літа.

Василь Непийвода

• < Попередня
• Наступна >