Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


На вас чекають

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Зроду не зверталася до газети, а тепер набралася сміливості і розповім, як зможу. Чоловік мій – атовець, воював майже рік. Слава Богу, повернувся, дуже його чекали. Молилися за нього кожну мить. Крім мене, ще і донечки: найстарша моя помічничка - 11-річна Віка, Женя, Таня і найменшенький наш 4-літній Вовчик. Як раділи поверненню нашого татуся і мого чоловіка, це зрозуміють лише ті, хто побував у такому становищі.
Якось нашого атовця товариші по фронту запросили вступити до своєї організації. Повернувся він із райцентру і похвалився, що тепер у нас надійні тили. Що то означало, так і не дізналась, та дали мені почитати ваш „Порадник”, де Жанна Ровна – голова громадської організації „Родина воїна” запрошувала сім’ї атовців звертатися за гуманітарною допомогою. Подивилася на ті рядки, хотіла відкласти газету геть, бо не вірю вже нікому, особливо, як обіцяють, пробачте на слові, „халяву”. Але, хочеш не хочеш, все ж записала вказаний телефон. Пам’ятаєте, хто тоне, хапається за соломинку. Так і я. Працюємо з чоловіком у тваринництві, заробляємо, наче добрячі гроші – більше трьох тисяч кожен, а на прожиття такій чисельній родині коштів бракує. А тут ще і батьки хворіють, а лікування сьогодні влітає в копієчку. Якраз поїхала в Бахмач за ліками, справилася швидко. Згадала, про „чарівний” телефон, номер якого залишився вдома. Здогадалася, потурбувала помічничку Віку, вона мені і надиктувала – 097-612-0846. Номер є, а подзвонити соромлюсь, адже ще й субота – у городян вихідний. Перехрестилася, та й дзвоню. Відповів приємний голос, жіночка пообіцяла швидко прийти, сказала, де чекати.


Господи, є ще серед нас люди. Зустріла Жанна Василівна привітно, наче ми давні друзі. Показала обнови. В мене розбіглися очі - сорочки, кофтини, куртки, взуття. Різний розмір, на дівчаток і хлопчаків, багато кольорів.


Не пам’ятаю, коли ще так радо стрічали мене діти. А скільки щастя було на їх обличчях, розповідаю, а у самої сльозяться очі. Вони ж хизувалися один перед одним, той хвалиться шапочкою, інший світерочком, про куртки годі й говорити...


Жанна Василівна просила розповідати іншим сім’ям про районний осередок воїнів-афганців і атовців, про організацію „Родина воїна”, про їх благодійну діяльність. Вирішила зробити це через вашу газету, яку передплатила на цілий рік і яку раджу читати всім. Ви теж допомагаєте людям. Ото ж звертайтеся за номером, який навмисно подала вище, на вас чекають зі щирим серцем добрі, турботливі люди.


Олена Бурмак, с.Крапивне

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове