Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Собою заступили весь світ

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

За привідчиненими дверима впізнав В.С.Дахна - голову районної організації Українського фонду допомоги інвалідам Чорнобиля. Напросився у „гості”.


Василь Степанович щойно повернувся з Чернігова, впорядковував документи, шукав зручне місце новим книжкам. Привернула увагу золотиста рамка з Подякою. Пробіг очима по рядках: колективу Бахмацької районної організації Українського національного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля . За мужність і самовідданість, проявлені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, активну громадську діяльність та з нагоди Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ...


За сухими офіційними рядками проступили тривожні події більш ніж 30-річної давнини. Мій настрій вловив господар кабінету, мабуть, подумав те ж.


- Вчора в Чернігові відбулось вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на атомній електростанції. Нас вітали в обласному філармонійному центрі фестивалів та концертних програм. Повернулися з „трофеєм”, - Василь Степанович красномовно кивнув на золотисту рамку. – Знаєте, стільки пригадалося на тому зібранні. Зустрів багатьох, з ким доводилося приборкувати невидимого ворога у складі Чернігівського пожежного батальйону. А скількох вже не зустрінути ніколи...


У пам’ять навічно врізався номер нашої військової частини 6185. Сформували нас вже 4 травня. 33 дні поралися біля оскаженілого реактора. Далі вже не можна було ніяк, навіть 65 одиниць техніки мусили залишити на могильнику. Вона вже „світилася” так, що перевищувало всі допустимі норми. „Наковталися” міллірентгенів і ми.


Слухав тоді доповідь і згадував, згадував, згадував...Були ми удвічі молодшими, хто думав, що Чорнобиль так підкосить здоров’я. А реактор свою чорну справу робив. Першим пішов у вічність Микола Рубан. Довго боровся з недугами Олександр Оліферук. Саші не стало недавно. Був він верстальником, як і його колега Іван Зігура. Анатолій Жила помер ще раніше, пішов із життя і Геннадій Часник. Перший був аграрієм, другий – електрозварювальником. Хворобам байдуже до професії, віку, статі...


Завжди згадуєм Олександра Злобіна, це він згуртовував нашу організацію, домагався допомоги ліквідаторам. Очевидно, багатьох врятував, себе ж не вберіг. Нам живим продовжувати їх справу і пам’ятати вічно, бо вони заступили собою весь світ...


Борис Бобришев

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове