Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Залишайтеся такими

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Знайомі з дитинства, бо жили поблизу, в одну школу ходили. Курінь - село велике, не виділяли з поміж молоді одне-одного, та це до пори до часу. Петро відслужив строкову службу в армії і повернувся додому, а Ліда після школи пішла в колгосп дояркою. Молода, гарна, беручка до роботи, співуча впала в око юнакові Лідочка, Лідія Романівна.


І ось уже Петро Якимович, класний водій на той час, іде в прийми. Та став не приймаком, а любимим зятем, сином. Бо мав дуже добру вдачу, не дивлячись на молоді роки, став гарним господарем. Побудували новий красивий дім, народили гарних сина й доньку, які не лише добре навчалися в школі, зростали вихованими.


А в цей час дружину, Лідію Романівну, нагородили орденом трудової Слави III ст., як передову доярку. Це ж яку ріку молочну треба надоїти, а в селі ще і вдома робити непочатий край.


Портрет Петра Якимовича - як передового водія колгоспу, незмінно прикрашав Дошку пошани. До цього часу багато людей завдячують йому, як високопрофесійному доброзичливому наставнику, своїм фаховим становленням. Все встигали, бо робили все з радістю, з піснею, в мирі і злагоді, і в великій любові. Всі сусіди, односельці говорять, що родина Шурубур, мабуть, одна з найзлагоджених, безконфліктних сімей.


Дочекалися 3 внуків і правнучку - Злату.


Всі дії і вчинки сім’ї Петра Якимовича і Лідії Романівни по самі вінця наповнені миром і любов’ю і слугують прикладом красивого подружнього життя для прийдешніх поколінь.


Хотілося проілюструвати свою розповідь світлиною з їх весілля. Та де там, 54 роки тому часто бувало не до фотографій. Проте пізніше майстер-надомник взявся зробити ось цю фотокартку. Такими молодими і красивими вони побралися. Сьогодні вже не молоді, але красиві. Залишайтеся такими.


Лілія Гриценко,
голова міської ветеранської організації

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове