Біда нас не зламала, біда об’єднала

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 02 липня 2021, 11:30

Минуло майже два тижні, як вперше побувала у Прилуках, а місто не забувається, і не тому, що там простора, сповнена повітря і світла, міська площа. Що потопають у зелені облаштовані вулиці, чимало красивих будівель і привітні люди. Прилуки ще довго викликатимуть щем серця, бо нагадали про полеглого мого АТОвця – синочка Сашу, Олександра Ровного...

Зібрались ми гуртом, мами, дружини, діти полеглих героїв, щоб ушанувати пам’ять рідних. Гостинні прилучани надали нам найошатніше приміщення – міський Будинок культури. Ініціатор заходу - громадське об’єднання „Єдина родина Чернігівщини”, до речі, перше подібне в Україні, тепер вони створені у всіх областях.

Голова нашої громадської організації Микола Шанський у виступі нагадав, що рік народження нашої ГО – 2014. Ще зазначив, що наша біда нас не зламала, біда об’єднала.

Розчулив, дістав глибин серця огляд „Блокпоста Пам’яті”. Це більше сотні скриньок, у яких розміщено світлини полеглих, пожитки, якими воїн користувався останні миті життя, речі, що характеризують світ його захоплень, уподобань. Подібна скринька мого Сашка зберігається на Сумщині, у Білопіллі, звідки він пішов в АТО. Та з інтересом оглядала ящички наших земляків, здавалося, обличчя портретів розглядають мене. Вони такі різні, чиїсь сини, чоловіки, батьки, і було щось схоже в кожному.

Відбувся концерт, де аматори сцени демонстрували своє творче вміння. Серед виступів нашій увазі запропонували композицію, у якій розповідь про полеглого чередувалася світлинами з моментами життя тих, хто вже не повернеться. То було випробуванням для багатьох, особливо для матерів – у залі час від часту лунали зойки, чувся плач. Збагнула, що згадують АТОвців по алфавіту, була готова зустрітися із Сашею. Та коли мій Сашуня посміхнувся на весь екран, щось стиснуло і грудкою застряло у горлі, різонуло по серцю...

Потім пішою ходою рушили до собору Різдва Богородиці. Не пригадаю більш сумної ходи...

Запам’ятався монумент полеглим АТОвцям і ООСівцям, велична споруда справляє враження. Сподіваюся, зведуть таку і у нашому містечку.

Дізналися, що у окремих громадах, наприклад, у нашому райцентрі Ніжині, осиротілі родини не платять за комунальні послуги, витрати поділили держава і міська рада. Пораділи за наших бідолашних подруг по нещастю ще й тому, що отримують путівки на санаторне лікування. Вірю, що і у нас буде так.

А поки що ми спілкуємося, підтримуємо одна одну, гуртуємося, щоб перемогти.

Минуло майже два тижні, як уперше побувала в Прилуках, а місто не забувається. Здається, там поспілкувалася із синами.

Жанна Ровна,
голова громадської організації
„Родина воїна”

• < Попередня
• Наступна >