Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Варто стати добрішими
/ 0
- Деталі
- Категорія: Есе-роздум
- Опубліковано: П'ятниця, 30 листопада 2007, 13:45
Проблема людини і людяності з давніх-давен хвилює не одне покоління. Багато філософів розкривають суть даної проблеми, говорячи, що кожна людина мусить виховувати в собі високі моральні цінності: людяність, чесність, порядність, чуйність. Ці риси прищеплюються кожному з материнським молоком, як непорушна заповідь, що супроводить кожного з нас протягом всього життя.
А на яких цінностях виховується наше майбутнє покоління? Чи зможе воно донести до своїх нащадків той ледь жевріючий вогник людяності і справедливості? Адже на даному етапі розвитку нашого суспільства ці пріоритети відходять на другу чи навіть третю позицію. Сумно визнавати, але теперішні підлітки заангажовані комп’ютерними іграми, закордонними фільмами, і просто не можуть визначитись зі своїми моральними принципами, переконаннями.
Ми всі з’явилися у світ один для одного, тільки разом, допомагаючи самим собі, турбуючись один про одного, ми можемо підійматися до нових вершин людяності і справедливості. Чим добрішими ми будемо один до одного, тим менше буде ненависті і агресивності в наших серцях, тим більше милосердя і любові до оточуючих і самих себе оселиться в наших душах.
Згадаємо, чи часто, йдучи вулицею, ми простягаємо руку допомоги стареньким, немічним, інвалідам? А чи турбують нас їхні проблеми? Якщо з такими питаннями звернутись до суспільства, то з певністю можна твердити, що більшість пересічних громадян відповість, що
взагалі не цікавиться життям цих верств населення. Мотивуючи це надмірною зайнятістю чи браком коштів на благодійність.
Згадаємо, чи часто, йдучи вулицею, ми простягаємо руку допомоги стареньким, немічним, інвалідам? А чи турбують нас їхні проблеми? Якщо з такими питаннями звернутись до суспільства, то з певністю можна твердити, що більшість пересічних громадян відповість, що
взагалі не цікавиться життям цих верств населення. Мотивуючи це надмірною зайнятістю чи браком коштів на благодійність.
Здебільшого ці аргументи спрацьовують, і ми живемо далі, заспокоюючи свою совість. Але кожен добре розуміє, що немає значення, яку соціальну сходинку він посідає чи яку зарплатню отримує. Бо для того, аби допомогти інваліду в транспорті чи перевести бабусю на інший бік вулиці, не потрібні великі статки чи наукові степені. Не важливо, хто ти: вчитель, лікар, менеджер, адвокат, чи то просто - хороша людина. Головне, що ми - єдина ланка, яка творить єдину націю - суспільство. І нам треба навчитися жити не тільки для себе, а й враховувати бажання та інтереси тих, хто не може відстояти своїх прав або просто не має змоги жити так, як інші. При зустрічі з друзями чи рідними ми найчастіше питаємо:
- Як робота, родина, діти?
І зовсім не звертаємо уваги на найсокровенніше - душу. Адже людина - це не лише фізіологічний організм, який може існувати у мінімальних умовах, задовольнившись тільки речовинами, які б підтримували її життєві функції.
Любов, довіра, повага, взаєморозуміння. Ось далеко не повний перелік речей, без котрих не може існувати людство. Та ми, здебільшого, не зважаємо на ці вкрай важливі фактори. Що заважає нам: брак часу чи просто байдужість? Я впевнений, що відповіді на це питання будуть різними, але домінуватиме все ж байдужість. Бо на сьогоднішній день суспільство розмежоване різними інтересами, політичними уподобаннями, різними статками.
Хотілося би вірити, що в недалекому майбутньому ми будемо уважніше ставитися один до одного, пам’ятати мудрість і чесність своїх прадідів, а на обличчі у кожного сяятиме посмішка. Бо лише ми самі здатні зробити своє життя кращим, а заради цього варто стати добрішими.
Є. Кармалига,
наш позашт. кор.,
с. Гайворон
наш позашт. кор.,
с. Гайворон
Детальніше...