Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Чи буває патріотизму забагато?
- Деталі
- Категорія: Есе-роздум
- Опубліковано: П'ятниця, 18 квітня 2008, 07:37

Ляльковий театр Будинку дитячої творчості робить перші кроки
Буває, коли передати куті меду. Коли трактувати патріотизм буквально: є слово «Україна», то вже патріотично. Це надто тонка матерія – любов, будь вона до людини чи до батьківщини. Любити – це взагалі дуже важко. І відповідально. І не кажіть, що цьому не треба вчити. Любові потрібно вчити, але так, наче дихати - тихо і ненав’язливо.
Я була на огляді-конкурсі шкільної самодіяльності Бахмацького району. І пісень про «Україну, Красуню-Десну, Мій Сіверський край» стільки наслухалась! Варіації були лише з виконавцями. І з усього журі треба відібрати кращих. Сказати, що це важко, то нічого не сказати. Вокальні дані, звісно, визначати фахівцям, яких в журі і обрали. Але як же бути з патріотизмом? Виявляється, учасникам була така тема доведена - патріотична. І тут – великі можливості представити свій рідний край. Патріотизм – це гордість за нього, а гордість є...коли є чим гордитися. І коли ансамбль дівчаток гордо співає: «Халимонове рідне, серцю миле, привітне...», впевнена, що їх вже навчили цьому самому патріотизму – про те свідчили їхні очі і схвильовані голоси (хай навіть не довершені, не на 1 місце), гордість за малу батьківщину, за славного сина рідного села – В.М.Сіденка, котрого також в тій пісні згадали. І пісню написала місцевий автор – вчитель музики Халимонівської школи Г.В. Юрченко.
А коли під патріотизмом розуміти повтор слова “Україна” в кожному рядку програми – то це, вибачте, псевдопатріотизм, з яким мудрому педагогові треба боротися. Взагалі, забагато пафосу – це якась тенденція у нас в країні. Це, як на мене, небезпечна тенденція, яка породжує байдужість, звичку. А для любові звичка, як відомо, смертельна.
Любов – це великий труд. Такий, приміром, який продемонстрував Ігнатенко Микола з Тиницької школи. Хлопчина читав величезний уривок з “Зачарованої Десни” (спробуйте лише вивчити такий!) і так органічно, наче то він сам маленький Довженко, і такою теплотою повіяло від його голосу проникливого, від створеного лише простою розповіддю образу. То був реальний патріотизм - без гучних фраз, навіть без надмірної “виразності”, котрої зазвичай вимагають від декламатора.
Про перші враження питаю журі. Всі в захваті від юних ведучих з Кропивного, відзначили високий, витриманий в єдиному стилі, рівень програми міської школи №1, в якій знову всіх полонив талант Наталі Сагайдачної. Молодці стрільничани – „останнім з могікан” (бо вже єдиний) назвав В.О.Дорошенко хор з „живим” акомпанементом – 36 учнів і баян. А ось щодо патріотизму Віталій Олексійович і Микола Федорович Кириченко висловились схоже з моїми думками: треба збагачувати репертуар, при цьому враховуючи вік виконавців, і не обмежувати вузькою тематикою.
Підсумки конкурсу будуть нам відомі пізніше – ознайомимо і вас.
Н.Теплова
Детальніше...