Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Фіолетовий пофігізм?
- Деталі
- Категорія: Есе-роздум
- Опубліковано: П'ятниця, 02 вересня 2011, 18:26
(Відгук на статтю “Ми підлітки XXI століття. Жорстко? Хочете про це поговорити?” Дар`ї Теплової)
Сплило вже багато часу з цієї публікації, але й досі тема зачіпає небайдужі уми. Приєднуйтесь, діліться своїм, „Порадник” завжди радий свіжим думкам.
Бахмач... В руїнах, смітті, п’яних гопниках та у барах-забігайлівках. Отаке враження про це місто у мене було половину свідомого життя. Попри все я його люблю, навіть попри всі негаразди, які на жаль, оточують його.
Вимушений констатувати, що це в нас ментальність така (думаю, не помилюсь, якщо скажу, як і в багатьох маленьких містах України на кшталт Бахмача) – “побухати”, “розслабитись”, а потім в такому стані зловити якогось “пацанчіка”, так би мовити “козла відбувайла” і чимдуж відґамселити його – це в ліпшому випадку, трапляється й навпаки, що й «пацанчік» не в тім’я битий.
Хочу сказати, що в алкоголізмі і, як можливий наслідок, агресивності молоді винні всі – і влада, з її небажанням звертати увагу на нас, молодь, і наша ментальність, через яку й виростає критиковане нами “загублене покоління”. Тобто, самі вирощуємо – самі й критикуємо, отака ось абсурдна ситуація. Сумно чути (у згаданій статті), що епоха може викинути це поко-ління в урну разом з їхніми ж пляшками. І правильно зробить – адже це покоління не залишило по собі ніяких слідів, окрім хіба що недопалених бичків, гори порожніх пляшок тощо.
Ще хочеться додати, що я дещо сумніваюсь, що нинішня молодь здатна щось змінити, ба взагалі прагне до змін. Їй все це “фіолетово”. Молоді байдужа політика, навколишнє середовище.... Поняття любов також потроху перетворюється на фікцію у наш атомно-де-пресивний вік. Ось вона, одна з найстрашніших “хвороб ХХІ століття” – пофігізм. Ця хвороба роз’їдає душу сучасної молоді (та й взагалі багатьох людей), людині спочатку байдуже, що робиться в місті, країні, а згодом їй “до лампочки” і власне життя. Тому й з’являються різноманітні „молодіжні субкультури” на кшталт “емо”. Вони, бачте, тільки те й роблять, що скиглять, плачуть та хочуть померти. Та невже можна отак пос-тійно депресувати, скиглити?... Невже не можна просто встати та різко покінчити з цим станом, зробити крок уперед, щось змінити?
У Стародавньому Китаї найвищою мірою покарання вважалося позбавити людину вільного пересування, будь-яких фізичних дій і спілкування. Покараний мав просто лежати. У такому стані через деякий час людина божеволіла і невдовзі помирала. Ця ситуація мені деколи нагадує поведінку молоді. Вона погоджується з тим станом справ, цінностями, яке пропагує суспільство, звикає і “помирає” духовно. То що, далі будемо лежати і спокійно спостерігати за глупством, посіяним нашими і владними зусиллями? Побільше горілки, пива і якнайскоріше втекти від проблем? Але проблема не вирішилась сама собою. Ілюзія залишається ілюзією, хоч ти тверезий, хоч ти п‘яний. День у день ти намагаєшся переконати, що будеш змінюватися повільно, але повільних змін не буває! Або зміни, або нічого – іншого не дано.
Однак, насправді не все так погано, як здається. Радує те, що багато молодих людей професійно займаються спортом (варто згадати футбол та BMX – субкультуру катання на спеціальних велосипедах, поширення якої потроху набирає обертів у нашому місті) та взагалі займаються будь-чим корисним для себе, тим, що не вбиває їх, а робить сильнішими.
Отже, те, що треба побороти в першу чергу – пофігізм. Не треба сидіти склавши руки і чекати “кращого майбутнього”, яке “настане вже сьогодні”, можливо й завтра, післязавтра, а може й взагалі не настати...
Не думаю, що своїми думками зможу достукатись до ваших душ, але якщо хоч одна людина, прочитавши це, задумається – моя праця була не марна.
В. Самойлов, студент 3 курсу факультету
журналістики Сумського державного університету
журналістики Сумського державного університету
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису