«Cліпий траст» для рошена

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: П'ятниця, 05 лютого 2016, 09:47

Передплачую Бахмацький “Порадник» багато років. Кілька разів читачі вже пропонували організувати на сторінках газети своєрідний політичний клуб. Підтримую цю ідею. Разом з тим хочу обговорити таке. По-різному ставимось до надбань, які дала незалежність. Безсумнівним серед них є свобода слова. Але, час від часу, і це завоювання українського народу чиновники різних мастей хочуть у нас вкрасти. Ось, наприклад, зараз стала недоступною широкому загалу телеглядачів програма «Шустер-лайф». По матеріалам, які подаються тими чи іншими телеканалами, можна безпомилково визначити, яким олігархам вони належать. Більшість місцевої «комунальної» преси заангажована і підтримує «політику партії», правлячої в даний момент.

Залишилася остання надія на незалежну пресу. Хотілось би, щоб «Порадник» друкував цікаві публікації різного змісту і політичної направленості, думки та погляди «політично підкованих» бахмачан, аби широкий загал читачів був обізнаний у розмаїтті політичного життя нашого суспільства.

Іван Олех, голова громадської організації «Патріотичні горизонти Бахмаччини»

«Порадник» цілком підтримує цю ідею і відкриває на своїх шпальтах нову рубрику з назвою «Політичний клуб «Дискус», в якій кожний з читачів зможе висловити свої політичні погляди, порівнювати, критикувати, пропонувати свої шляхи вирішення тих чи інших політичних проблем нашого суспільства.

Для «затравки» пропонуємо широкому загалу статтю з раніше загальновідомої газети «Труд»:

Перша в нинішньому році прес-конференція Президента України викликала більше питань, ніж дала відповідей.

Президент Петро Порошенко покладає великі надії на 2016 рік. Він хоче привести в країну мільярдні інвестиції, повернути Донбас України і почати процес деокупації Криму. Ці заяви, що пролунали на прес-конференції глави української держави, викликають легке здивування з однієї простої причини: передумов для успішної реалізації цих планів немає. Війна в Донбасі триває, Кримський парламент вимагає від ООН визнати енергоблокаду України геноцидом, а інвесторам заважає корупція. Сказане Порошенком - це, скоріше, декларація про наміри, ніж чіткий план дій.

Інвесторів відлякує КОРУПЦІЯ

Провал боротьби з корупцією - один із найневтішних проміжних підсумків роботи Порошенка. Згідно з опитуванням, проведеним компанією “Рейтинг” 47 відсотків українців вважають корупцію однією з найбільш нагальних проблем. Чи розуміє це Президент? Без сумніву. Однак нести відповідальність за це він, судячи з його слів, не хоче.

За півтора року Генеральна прокуратура і Служба безпеки України, керівників яких парламент призначає за поданням президента, так і не змогли досягти відчутних успіхів. При цьому Петро Порошенко не має жодних претензій ні до генпрокурора Віктора Шокіна, ні до глави СБУ Василя Грицака. У Президента тепер інший аргумент: корупцію поборе новостворені Національне антикорупційне бюро, Антикорупційна прокуратура і Державне бюро розслідувань.

Порошенко, звичайно, лукавить. Для боротьби з корупцією у силовиків і дотепер було достатньо ресурсів та законодавчої бази. Чого не було, так це політичної волі, насамперед, самого глави держави. Про що, до речі, йому не один раз говорили і США, і ЄС. Порошенко може марити про мільярдні інвестиції в Україну, але на шляху до цього - чиновницька братія, що сидить на “відкатах” і “віджимає” всіх і вся. Нерішучість Президента у боротьбі з корупцією перетворює цю армію в головну внутрішню загрозу не тільки для інвесторів, але і в цілому для України.

МІНСЬК ПОМЕР. ХАЙ ЖИВЕ “МІНСЬК”?

Пролонгація на 2016 рік мінських домовленостей щодо врегулювання ситуації в Донбасі, про що заявила “нормандська четвірка”, не дає головної відповіді на питання: а що робити з цими домовленостями, якщо вони не виконуються? Мовчить про це і Петро Порошенко. Він тільки пафосно заявив, що в 2016 році Україна повернеться в Донбас і відновить суверенітет на окупованих територіях. На яких умовах і чим готова поступитися Україні? Чи існує детальний план повернення Донбасу? Відповіді на ці питання Порошенко не озвучив.

Можна припустити, що нинішню впевненість українському Президенту надала його зустріч з головним переговірником Росії в Мінську Борисом Гризловим, яка відбулася 11 січня в Києві. Порошенко підтвердив, що зустрічався з ним не тет-а-тет, а в складі контактної групи. Про що Президент України говорив з Гризловим, він промовчав. Що в умовах триваючої війни в Донбасі виглядає принаймні дивно.

Єдине, про що впевнено говорить Порошенко: Мінська-3 не буде. Тобто переговорники мають повернутися до домовленостей, досягнутих в білоруській столиці в лютому 2015 року. Нагадаю, що ними передбачено припинення вогню, надання особливого статусу окремим районам Донбасу, проведення місцевих виборів на тимчасово окупованих територіях, виведення іноземних військ за межі України, амністія сепаратистам, відновлення контролю за українсько-російським кордоном та багато іншого. Поки що жоден пункт цих домовленостей не був виконаний. Мінськ-2 повністю провалений. Яким чином Порошенко збирається змусити Росію виконувати домовленості річної давності - не зрозуміло.

ЩО ДАСТЬ ФОРМАТ «ЖЕНЕВА ПЛЮС»?

У 2016 році Петро Порошенко хоче почати ще один процес - деокупації Криму. Він запропонував створити формат “Женева плюс” (ЄС, США, Росія та Україна), який займатиметься виключно проблемою півострова. Таким чином, до “нормандського”, “Мінськ” і “женевському” форматам Президент України хоче додати ще один.

Мета у них всіх одна: відновлення територіальної цілісності України. Але створення ще одного формату тут не допоможе. Замість цього Києву потрібно домагатися дотримання Будапештського меморандуму, в рамках якого Росія, Великобританія і США гарантували Україні суверенітет і безпеку.

Енергетична блокада Криму, яку парламент півострова вже оголосив геноцидом, теж навряд чи прискорить повернення півострова до складу України. На цьому тлі процес деокупації, про який заявив Порошенко, може зайняти не один рік. Набагато чесніше з боку Президента було б сказати відкрито: повернення Криму буде тривалим і непростим. Як, втім, і Донбасу.

Сергій Руденко, газета «Труд»

• < Попередня
• Наступна >