Туберкульоз - незникаюча проблема людства

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: П'ятниця, 11 березня 2016, 08:56

Мені дуже прикро, коли відмічається злочинне лукавство деяких функціонерів у медицині, які заявляють, що «мультирезистентні форми туберкульозу з’являються тому, що в тубдиспансерах хворі заражають одне одного», або те, «що увесь світ лікує туберкульоз амбулаторно» і таке подібне…

Можливо, і є десь поодинокі випадки, коли заразний туберкульозний хворий заражає іншого туберкульозного хворого у стаціонарах… Але, наголошую! заражають тубхворі туберкульозних хворих, а не здорових осіб. Основна причина поширення мультирезистентного туберкульозу є перерви, невдачі у лікуванні. По Бахмацькій міжрайонній протитуберкульозній лікарні випадків зараження заразними туберкульозними хворими, інших заразних туберкульозних хворих у стаціонарному відділенні не було.

А не ізольовані (не госпіталізовані) заразні туберкульозні хворі – це агресія не лише проти людства, але й проти довкілля, фауни! Заразні туберкульозні хворі не повинні помирати вдома. І те, що сьогодні заразні туберкульозні хворі помирають вдома, уже нікого не хвилює…

Основоположник вітчизняної епідеміології Л.В.Громашевський заповідав: «Закони епідеміології вічні, вони жорсткі і невблаганні й не пробачають людських помилок, а нехтування ними посадовими особами, обов’язково призведе до гіперспалаху інфекцій!» Це шлях до епідемій.

Дійсно, закони епідеміології, то непохитна правда!

Тож, ізолювавши джерело інфекції, заразних туберкульозних хворих у наближені протитуберкульозні стаціонари, ми не допустимо заражень здорового населення. Це ж правда, коли заразний тубхворий не госпіталізований (не ізольований) – це порушення основної вимоги первинної профілактики туберкульозу, спрямованої на запобігання інфікуванню здорових осіб, а (не уже заразних туберкульозних хворих).

Зменшимо і кількість небезпечних міграцій туберкульозних хворих до Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру, зокрема.

Переконаний, сьогодні потрібен і Закон України «Про примусове лікування заразних туберкульозних хворих», а не лише про примусову госпіталізацію їх.

Батько вітчизняної епідеміології заповідав: «Вказівками зверху будь - яку епідемію не подолати, - обов’язково послідує окозамилювання та збентеження кадрів!» Саме таку ситуацію ми і маємо сьогодні у боротьбі з епідемією туберкульозу в Україні, нашій області, зокрема.

Шановні колеги! Якщо діти клянуть батька, (як і батька вітчизнянної епідеміології Л.В.Громашевського), то вони втрачають світильник і будуть доживати у темряві! Розумні слова Л.В. Громашевського брехнею вбиваються сьогоднішніми шахраями у медицині, деякими дезорганізаторами охорони здоров’я.

Якщо нас не вчать мудрі слова, урок дає саме життя – і він уже є жорстким і невблаганним, а саме:

а) кожного року уже жнемо усе більший і більший урожай рецидивів туберкульозу, (а усе більше тому, що якість «контрольованого» амбулаторного лікування значно гірша, ніж в умовах стаціонару);
б) країну уже накриває трагічна хвиля епідемії мультирезистентного туберкульозу;
в) «маємо багато невиявлених хворих і вони не потрапляють у поле зору статистики, а значить, і в програму боротьби з туберкульозом, і це прихована рушійна сила епідемії туберкульозу, проти якої ми маємо спрямувати всі зусилля» (О.В.Павлова);
г) експерти ВООЗ зазначають, що наближається той час, коли туберкульоз взагалі буде практично не виліковним!

Звідси, доки не буде створено потужну й ефективну систему профілактики, доки на це не буде переорієнтовано державні ресурси, ніякого успіху у боротьбі з епідемією туберкульозу не буде! Отже, руйнація, ліквідація госпітальної ланки протитуберкульозної служби в Україні, зокрема, в нашій області суперечить не лише канонам епідеміології, а й здоровому глузду!

Таким чином, необхідно зберегти функціонуючі, наближені до людей, віддалені міжрайонні протитуберкульозні стаціонари, які залишились у Бахмацькому та Прилуцькому протитуберкульозних закладах, доброчесно оптимізувавши, диференціювавши протитуберкульозні ліжка, інакше отримаємо гіперспалах епідемії туберкульозу з великими втратами людей, особливо селян, та і фінансів. На тлі епідемії туберкульозу треба активно боротися з туберкульозом, а не з тубдиспансерами, як у регіонах, так і у країні в цілому!

Так, у стратегічному плані, у державницькому баченні та, у відповідності з Європейським шляхом розвитку нашої країни, буде актуальним і перспективним на базі Бахмацької міжрайонної протитуберкульозної лікарні організувати міжрайонний (обласний) центр паліативної та хоспісної допомоги туберкульозним хворим, організувати лікарню –«Хоспіс» для туберкульозних хворих з усіх населених пунктів Чернігівської області.
Право достойно помирати має кожен, у тому числі і туберкульозні хворі!

Це підтримує «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги»

Це буде і яскравим прикладом втілення у життя реальної, соціально орієнтованої медичної допомоги людям.

А у далекому майбутньому, можливо, і буде амбулаторна система надання допомоги хворим на туберкульоз пріоритетом, але для цього потрібно:

а) як слід вдосконалити первинну ланку медичної допомоги, забезпечивши патронажними медичними сестрами по боротьбі і з соціально небезпечними хворобами усі амбулаторії загальної практики сімейної медицини;
б) досягти європейського рівня життя українського народу (коли сьогодні навіть місто Київ на 176 місці у світі за рівнем життя, то що говорити про селян);
в) покращити загальну поведінку, культуру української нації, подолавши епідемії алкоголізму, наркоманії, ВІЛ-інфекції/СНІДу тощо...Тож, варто пам’ятати, що туберкульоз був і залишається не тільки медичною, а й соціальною проблемою.

Акцентую! Реорганізація Бахмацької міжрайонної протитуберкульозної лікарні у «Бахмацьку міжрайонну протитуберкульозну Лікарню - «Хоспіс», як спеціалізованого закладу, відповідає наказу МОЗ України № 483 від 11.06.2010 року «Про затвердження Примірного положення про лікарню «ХОСПІС для хворих на туберкульоз» та наказу МОЗ України № 433 від 25.07.2011 року, п.1.1 якого визначено: «Внести до Переліку спеціалізованих закладів охорони здоров’я та структурних підрозділів, які здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну допомогу хворим на туберкульоз і лікарні – «Хоспіс для хворих на туберкульоз».

Дійсно, зусилля медичних працівників такого нового, сучасного протитуберкульозного закладу будуть спрямовані і на амбулаторну медичну допомогу, поскільки він озброєний спеціалізованим рентгендіагностичним кабінетом з томографом та клініко-діагностичною лабораторією з посівним бактеріологічним пунктом другого рівня, оптимальне використання можливостей яких покращить своєчасність виявлення та діагностику туберкульозу, інших захворювань органів грудної порожнини, у тому числі і раку, що буде виконанням заходу «по забезпеченню доступу широких верств населення до діагностики туберкульозу», зокрема.

Наголошую! Сьогодні у Бахмацькій міжрайонній протитуберкульозній лікарні створені, в основному, усі необхідні умови для організації міжрайонного (обласного) центру паліативної та хоспісної допомоги туберкульозним хворим.

Подальший розвиток і удосконалення роботи «Бахмацької міжрайонної протитуберкульозної лікарні - «ХОСПІС» я вбачаю у складі Чернігівського обласного територіального медичного «Об’єднання по боротьбі із соціально небезпечними хворобами».

Домінантою тут повинна буди єдність усіх фахівців цього територіального «Об’єднання», їх взаємозаміна, взаємодопомога та взаємовідповідальність за кінцеві результати роботи через постійний чесний професійний взаємоконтроль та взаємовимогливість, без чого взагалі не буває відповідальності, як такої. Необхідно працювати разом, як одна відповідальна професійна команда, і усе це повинно ґрунтуватися на Законах епідеміології та узагальненому досвіді людства.

Шимко М.П.,
головний лікар Бахмацької міжрайонної
протитуберкульозної лікарні

• < Попередня
• Наступна >