Геноцид по-українськи?

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: Четвер, 22 липня 2021, 11:05

Днями почув повідомлення про Всеукраїнський перепис населення. Уже не збагну, укотре лунає ця обіцянка. Згадав дослідження колеги – позаштатного кореспондента „Порадника” Василя Непийводи. І хоча його підрахункам вісім років, вони актуальності не втратили, здається, навпаки. Виникає питання: „Чи буде кого рахувати?”

Борис Бобришев

Графік динаміки зміни чисельності населення України з 1926по 2013 рр.

1. Спад чисельності населення 1932–1933рр.
2. Період зростання чисельності населення 1934–1941рр.
3. Спад чисельності у період Другої світової війни 1941–1945рр.
4. Період зростання чисельності населення 1945–1993рр.
5. Спад чисельності у роки незалежності 1993–2013рр.
6. Втрачена перспектива зростання чисельності.
7. Прогноз депопуляції населення до 2050 року, який за даними соціальних досліджень становитиме 33-36 млн. чол.

З 1926 по 1932 рік кількість населення зростала. У 1932 році, як свідчать дані, чисельність зменшилась на 150 тис. чоловік, а за 1933 рік від голоду та епідемії тифу померло 3-3,5 млн. чоловік (частина 1 графіка). Але якщо після 1933 року голод було подолано і крива зростання чисельності населення стрімко пішла вгору, то в наші дні відбувається стабільне вимирання українців протягом двох десятиліть!

Можливо, що років через 70 нашим дітям та внукам знову розказуватимуть про геноцид епохи становлення незалежності, як і зараз розповідають про сталінський голодомор.

Чому це відбувається? Причина у нестабільності, низьких доходах населення, безробітті, занепаду медицини, підвищенні пенсійного віку і т. д.

Тобто, створені такі умови життя, за яких українська нація вимирає. Чи можна це назвати геноцидом? Поняття геноциду в законодавстві різних країн трактується по-різному. Тому заглянемо у Кримінальний кодекс України.

У статті 442 ККУ сказано, що однією із ознак геноциду є:

«навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи».

Погляньмо ще раз на графік. Згідно зі статистикою, чисельність населення з 1993р. по 2013р. понизилась з 52,2 до 45 млн. чол. Але якби не створили умови для вимирання нації, і Україна розвивалась без потрясінь, як до незалежності, то нас було б уже понад 58 млн. чол. (див. частину 6 графіка). Як бачите, за роки незалежності, враховуючи можливий приріст від народжуваності, Україна «недорахувалась» понад 13 млн. чоловік. А якщо сюди додати ще й 5-7 млн. гастарбайтерів (слово ж яке гидке придумали), які числяться в Україні, а насправді на заробітках за кордоном, то виходить кругленька цифра! А гастарбайтери – це третина нашого найактивнішого працездатного населення, які будують «світле майбутнє», але не нам, а за кордоном. Вони, мабуть, повернуться хіба що в старості помирати на свою батьківщину…

Кивати на Сталіна-Леніна тут уже не вийде. Можна впевнено сказати, що здійснюється геноцид по-українськи.

Нагадаємо, що злочини проти людства не мають терміну давності.

Цікаво, що з цього приводу думають спеціалісти: юристи, криміналісти, влада?

Непийвода В.М., м. Бахмач
2013р.

• < Попередня
• Наступна >