Відкритий лист

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: Четвер, 02 вересня 2021, 10:39

Україна, ставши на шлях інтеграції у Європейське та світове співтовариство має враховувати міжнародні підходи щодо розвитку паліативної та хоспісної допомоги.

Отже, в країні повинна бути створена оптимальна та ефективна модель паліативної і хоспісної допомоги, яка інтегруватиметься у систему охорони здоров’я та соціального захисту населення. Яка б забезпечила надання ефективної паліативної та хоспісної допомоги якнайбільшій кількості інкурабельних хворих та членам їх родини. З цією метою необхідно здійснювати координацію та консолідацію загальнодержавного та приватного секторів, а також організацій громадянського суспільства.

Хоспісна допомога надається хворим на серцево-судинні та онкологічні захворювання, хронічні обструктивні захворювання легень, ниркову недостатність, неврологічні захворювання, такі як розсіяний склероз або бічний аміотрофічний склероз, пізні стадії деменції, діабет тощо.

Хоспісна допомога може ефективно полегшити, або навіть запобігти стражданням і мукам, як хворого, так і його рідних.

Безнадійний онкохворий – це нестерпний біль, що знімається лише відповідними знеболюючими препаратами (іноді хворий потребує ін’єкції через кожні 5-10 хвилин), це пролежні і розпад пухлин – з виразками, кров’ю і гноєм…

Така людина потребує окремої кімнати, постійних перев’язок і догляду (часом лише перевернути його з боку на бік необхідно 20-30 разів протягом доби). Життєвий ритм родини, в якій з’являється такий хворий, повністю підпорядковується його потребам, і кожен з членів сім’ї відчуває не людську напругу фізичних й емоційних сил. І, на жаль, досить часто настає момент, коли сім’я вже не співчуває рідній людині, яка захворіла, а лише дратується, очікуючи на своє звільнення, тобто на смерть хворого. І йдеться тут зовсім не про моральну деградацію сім’ї, а про виснаження її життєвих ресурсів. Бо усі ми – лише люди, і можемо лише те, що можемо. Та й сам хворий - він або вередує до нестями, вимагаючи від рідних все нових підтверджень їхньої любові й відданості, або відмовляється від усього, відчуваючи провину перед рідними за те, що став тягарем для них. Це стосується і одиноких важкохворих.

Якраз їм, як хворому так і рідним необхідна хоспісна допомога, яка надає комплекс медико-психологічних – соціальних послуг для полегшення їхніх страждань і поліпшення якості життя. Адже організатори хоспісів виходять з того, що життя навіть безнадійно хворої людини повинно бути максимально насичене позитивними емоціями і комфортом.

Звичайно, через брак коштів Бахмацька лікарня – хоспіс (далі Хоспіс), ще не відповідає стандартам західноєвропейських хоспісів – зокрема, не всі палати одномісні, не в кожній є душ і туалет. Але вона дуже вигідно відрізняється від інших середньостатистичних лікарень.

Наш хоспіс розташований у плодово-ягідному саду, сосново-березовому бору, будівля одноповерхова з пандусами, на дверях кожної палати квіти, що створює відчуття легкості, сонячності, надії. Хоспіс організовується на базі приміщень колишньої першої Бахмацької районної лікарні, яку треба оберігати, як історичну пам’ятку для послідуючих поколінь медичних працівників та її пацієнтів.

Рідні можуть ночувати в палаті – їм розкладуть крісла, дадуть постіль. Відвідувати хворих дозволяється будь-коли: жорсткого режиму дня в Хоспісі не існує. Хворі зможуть відвідувати свої рідні оселі і знову повертатися до хоспісу. Спілкування з друзями теж не регламентовано: хочеш – співай з ними пісні, хочеш – пали улюблені цигарки чи вживай алкоголь. Відзначай день народження, Новий рік, 8 Березня, або влаштовуй собі свято без будь-якого офіційного приводу. Маєш потребу – зайди в хоспісну молитовну кімнату, двері якої відчинені цілодобово. Не маєш сили – священник прийде до тебе в палату. Тут не потрібно давати хабара медикам за те, щоб вони виконували свої безпосередні обов’язки; випадкових, недобросовісних людей серед працівників хоспісу просто не може бути, адже ніякими надбавками за умови праці не примусиш людину бути щирою і милосердною з умираючим, якщо вона й справді не має милосердя в серці. У хоспісі працюють високодосвідчені лікарі, а саме: Микола Павлович Шимко, 58 років лікарського стажу, заслужений лікар України; Людмила Володимирівна Пушенко, 48 років лікарського стажу, фтизіотерапевт 1 категорії. Досвідчений середній і молодший медичний персонал, які останні 5 років доглядали хоспісних туберкульозних хворих.

Про перебування хворих у хоспісі існує багато легенд, що скоріше нагадують плітки. Чи не найпоширеніша з них така: онкохворих постійно «накачують» наркотиками. Але за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, наркозалежність у онкохворих розвивається в одному із ста тисяч випадків, та й то через те, що наркотичний засіб було призначено не виправдано. Стверджувати, що наркотик застосовують, аби створити для хворих певний психологічний комфорт, - безглуздя. Ліки знеболюють, дезорганізацію хворих у реальному світі не потрібно пояснювати наркотиками: на останній стадії захворювання вона виникає в усіх. А щодо психологічного комфорту, то практично всі хворі розуміють свій стан, що правда, кожен з них сприймає його по-різному. Для психологічної та духовної підтримки наших хворих запрошуємо лікаря-психіотерапевта, священнослужителя, які працюють двічі на тиждень. Багато в чому психологічний стан наших підопічних залежить від того, як вони сприймають сам хоспіс. Для когось – це вирок, особливо для тих, від кого родичі приховували їхній важкий стан, для когось – можливість влаштувати «відпустку» своїм рідним. У нас були підопічні, які багаторазово користувалися послугами тубхоспісу.

Бахмацька міська рада стала однією з перших в реалізації Європейського права людини на гідне завершення життя. 27 серпня 2021 року рішенням 14 сесії Бахмацька міська рада надала дозвіл на функціонування Бахмацької лікарні хоспіс для не туберкульозних важкохворих з 1 вересня 2021 року.

Але на сесії відбулася бурхливо-емоційна дискусія, коли четверо із вісімнадцяти присутніх депутатів Бахмацької міської ради (а їх всього 26) були проти відкриття Бахмацької лікарні-Хоспіс, незважаючи на моє багаторазове благання до них, увійти в положення помираючої людини. Це Брюховецький В.Б., Міщук В.Ф., Сергієнко Д.В. та Цепух В.Г. Вони, за егоїстично-політичними підходами, ігнорували кращу долю нещасних людей.

А чотирнадцять депутатів Бахмацької міської ради (Василь Миколайович Булах, Роман Іванович Гришко, Віктор Іванович Дудко, Микола Михайлович Іванюк, Володимир Олександрович Клепач, Алла Миколаївна Кравченко, Ірина Василівна Левченко, Світлана Петрівна Мельник, Сергій Миколайович Протащук, Олег Геннадійович Рубан, Зоя Володимирівна Фурсова, Світлана Вікторівна Шатан, Павло Миколайович Шимко), проголосували за негайне відкриття хоспісу. Вони не зпаплюжили ідею невідкладної хоспісної допомоги важкохворим зі стражданнями і муками. Уклінно дякують їм пацієнти та медичні працівники хоспісу.

Бахмацька лікарня-хоспіс отримала статус юридичної особи, маючи свої незалежні рахунки у казначействі у тому числі і благодійний, спеціальний. Тепер благодійні внески будуть надходити на власний, спеціальний рахунок хоспісу, а не до іншого медичного закладу, що реально забезпечить подальше укріплення матеріально-технічної бази лікарні, професійне удосконалення медичних працівників, а звідси, і кращі умови перебування пацієнтів та умови праці медичних працівників у ній.

Функціонування доступної Бахмацької лікарні - хоспіс покращить показники громадського здоров’я, знизить смертність, покращить соціально-правовий стан важкохворих, як і загальне благополуччя мешканців громади.

27 серпня 2021 року відбулася важлива суспільна подія у житті не лише Бахмацької міської громади.

Відбулася реалізація бажання мешканців Бахмацької громади мати свою доступну лікарню-хоспіс, обравши мене депутатом Чернігівської обласної ради. Таким чином, я виконав своє основне передвиборне зобов’язання, як виконав зобов’язання і Голова Бахмацької міської ради Павло Миколайович Шимко.

А витрачання коштів на плідне функціонування Бахмацької лікарні хоспіс – це Богу угодна справа, в інтересах важкохворих мешканців нашої громади. Узагалі, сам бюджет громади повинен йти, перш за все, на розвиток медицини. А функціонування хоспісу дозволить ширше залучати позабюджетні кошти, що зменшить навантаження на бюджет.

М.П.Шимко, депутат Чернігівської обласної ради,

Заслужений лікар України

• < Попередня
• Наступна >