Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Ще один український слід в космосі

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Славна Полтавщина дала Україні і світові багато своїх синів і дочок, імена і діла яких увійшли в золотий фонд культури всього людства, якими ми по праву пишаємось. Серед них є і ті, хто зробив свій неоціненний внесок у дослідження космосу, хто винаходив, розвивав і прогнозував використання ракетної техніки в майбутньому.


Тут народився видатний військовий діяч, учений-артилерист, генерал-лейтенант артилерії з 1829 року, Засядько Олександр Дмитрович (1779-1837), який ввів на озброєння російської армії бойові ракети кількох типів, організував їх виробництво, винайшов спеціальний пусковий станок для стрільби бойовими ракетами та розробив тактику їх застосування.


Та всесітню славу Полтавщині приніс Юрій Васильович Кондратюк, винахідник і вчений, один з піонерів розробки теорії ракетної техніки та космічних польотів. Вдячне людство, віддаючи шану славному полтавцю, назвало його ім’ям один з найбільших кратерів на зворотному боці супутника нашої планети Місяця.


Втім марно шукати в архівах документи про народження в Полтаві. Справді ж ім’я вченого - Шаргей Олександр Гнатович (1897-1942). Він дійсно народився в Полтаві в будинку по вулиці Срітенській №4, звідки восени 1915 року переїхав до свого дядька В.Я.Даценка, що проживав по тій же Срітенській, №11 (тепер вул.Комсомольська). Документи на ім’я свого родича, уродженця м.Луцька Кондратюка Юрія Васильовича, він, побоюючись репресій за своє „білогвардійське” минуле, роздобув з допомогою своєї мачухи і жив під ним до кінця життя.


Отже, Ю.В.Кондратюк (Шаргей О.Г.) народився в Полтаві 9 червня 1897 року. У 1916 році закінчив в ній 2-гу міську чоловічу гімназію із срібною медаллю (в радянські часи в цьому приміщенні, по вулиці Остроградського №2, розташувався корпус №1 педагогічного інституту) і того ж року вступив на навчання на механічне відділення Петербурзького політехнічного інституту. Йшла Перша світова війна і молодого студента мобілізували до царської армії та послали навчатися до школи юнкерів. Закінчив ту школу в званні прапорщика і був направлений на кавказький фронт воювати проти Туреччини.


Після Жовтневого перевороту в Петрограді, його, як офіцера царської армії, в 1918 році мобілізовують до білої армії, звідки він скоро дезертирував і певний час проживав на батьківщині, в Полтаві. У 1919 році, уже в Києві, його знову мобілізовують до денікінської армії, і він знову втікає з неї, проживаючи якийсь час в містечку Сміла. Ось саме тоді, у 1921 році, він і перебирає ім’я та документи померлого Ю.Кондратюка.


У 1920-1930 рр працював механіком, інженером-будівельником, проектував елеваторну техніку в Полтаві, Києві, Малій Висці (тепер Кіровоградська область).На Маловисківському цукрозаводі затримався аж на 5 років та потім працював на Північному Кавказі і на сході Союзу, в Новосибірську. Нелегальне становище спонукувало до частих переїздів і примушувало думати про кожний наступний крок в житті, про кожне знайомство і кожне місце роботи, примушувало дбати про те, щоб воно ні в якому разі не викликало інтересу у „компетентних органів”.


У 1930 році він спроектував і побудував за власним оригінальним проектом в Камені-на-Обі знамените зерносховище, під назвою „Мастодонт”, на 13 тисяч тонн. (У назві зерносховища було зашифровано натяк на величезні розміри доісторичних предків слонів). При будівництві, в умовах суцільного дефіциту та з метою економії, не було використано жодного цвяха, і це видалось підозрілим.


У 1941 році Ю.Кондратюк у складі ополчення пішов на фронт і начебто загинув у лютому 1942 року біля села Кривцово Болховського району Орловської області РРФСР. Довелось написати „начебто” тому, що з цього приводу існують різні, інколи діаметрально - протилежні версії загибелі вченого. Називаються і 1941, і 1942 роки. Не з’ясовано точно і місце того останнього бою. Після польоту „Аполлона” в пресі з’явились твердження, що німці знайшли на полі бою якісь його папери і активно розшукували ученого серед полонених, затримуючи всіх, хто носив прізвище Кондратюк. Отже, виходить, їм також була відома праця Юрія Васильовича, і вони надавали великого значення затриманню її автора.


Існує ще одна, схожа на чисту фантастику, версія, згідно з якою Ю.Кондратюк у тому бою не загинув, а був узятий у полон, відправлений у табір, де його талант несподівано пригодився, і геніальний учений врешті-решт опинився в конструкторському бюро Вернера фон Брауна, знаменитого німецького вченого в галузі ракетобудування. Як відомо, фон Браун зразу ж після війни, разом з найближчими співробітниками, а значить в тому числі і з Ю.Кондратюком, був вивезений до Сполучених Штатів Америки і продовжував там працювати над створенням ракет.


До цього слід додати, що і радянські спецслужби полювали за німецькими ракетобудівниками, хоча їхні пошуки і не були такими успішними як у американців. У Радянський Союз, для роботи над ракетами, було вивезено близько 150 німецьких учених і інженерів. Майже всі вони з часом повернулися на батьківщину, в НДР. І все ж саме на основі ракети ФАУ, з допомогою якої німці бомбардували Лондон, С.Корольов створив свій ракетоносій, якому судилося вивести в космос першу людину з планети Земля - Ю.Гагаріна. Тут С.Корольов випередив Вернера фон Брауна.


Важко сказати, що це таке, легенда чи банальна брехня. Але всім зрозуміло, що америкнська космічна програма в значній мірі створювалася за заповітами Ю.В.Кондратюка, адже в ній реалізовано багато його ідей і пропозицій і вони цього не заперечують.

„Подяки” від влади довго чекати не довелося, в липні того ж 1930 року Ю.Кондратюка та інших проектуальників і будівельників зерносховищ у Західному Сибіру („Хлібопродукту”) обвинувачують у шкідництві і арештовують. Юрій Васильович одержав три роки таборів, а „Мастодонт” якби в насмішку над переслідувачами автора проекту і одночасно головного інженера будівництва, простояв ще понад 60 років і згорів, внаслідок недогляду, тільки всередині 90-х років минулого століття.


Часи були складні, та діяльна натура ученого не давала йому спокою і в таборі. Він щось проектував, будував і ця його діяльність не залишилась непоміченою. Кажуть, що ще в ті роки одна із його розробок привернула увагу майбутнього головного ракетобудівника С.Корольова, але той відмовився від співробітництва, начебто по невідомій причині. Учений, напевне, здогадувався, що робота в такій оборонній галузі як ракетобудування обов’язково викличе увагу „компетентних” органів. Якщо навіть будівництво зерносховищ було використано для розгрому колективу „Хлібопродукту”, то що вже говорити про оборонну галузь... Втім великий терор, коли в числі інших „ворогів народу” розстріляли керівників науково-дослідного інституту ракетобудування, а один із його провідних співробітників С.Корольов опинився на далекій Колимі, був ще попереду.


Отже, після дострокового звільнення з ув’язнення в 1932 році Ю.Кондратюк переїхав до Києва і очолив тут, в Українському науково-дослідному інституті, групу, що займалась проектуванням вітросилових установок. З 1932 року працював над проектом Кримської вітроелектростанції, будівництво якої почалося в 1936 році.


Ще навчаючись в Полтавській гімназії, майбутній учений захопився проблемами міжпланетних польотів і починав писати наукову працю, рукопис якої зберігав до кращих днів. Робота ця називалась „Тим, хто буде читати, щоб будувати”, і закінчив він її, навчаючись у школі прапорщиків. Згодом автор доопрацьовує цю роботу і в 1925 році закінчує уже третій її рукопис під назвою „Завоювання міжпланетних просторів”. Видає його власним коштом у 1929 році в Новосибірську, де він тоді проживав, мізерним, як на ті часи, накладом у дві тисячі примірників.


Робота ця була справді геніальною, тим більше, що створив він її незалежно від К.Е.Ціолковського (1857-1935) цього загальновизнаного авторитету з проблем космічних досліджень. У заголовку цього нарису ми сказали про український слід в освоєнні космосу, і тут варто нагадати, що і сам Ціолковський вів свій родовід від Северина Наливайка, знаменитого ватажка селянсько-козацьких повстань в Україні 1594-1596 роках та його брата Дем”яна, церковного діяча і письменника, також учасника повстання. Брат К.Е. Ціолковського навіть своє прізвище писав Ціолковський-Наливайко. 


У своїй праці Ю.Кондратюк розробив основні проблеми космонавтики: космічні польоти і конструювання кораблів для міжпланетних подорожей. У книзі він вивів основні рівняння руху ракети, виклав схему і дав опис чотириступінчатої ракети на киснево-водневому пальному, запропонував принципово нові рішення проблем створення і експлуатації космічних кораблів, які значно випереджали тогочасну ракетобудівну думку. Він першим запропонував постачання на супутники та інші космічні об’єкти, що перебувають на навколоземній орбіті, за допомогою ракетно-артилерійських систем. Ця ідея в наші дні реалізована як транспортна система „Прогрес”.


Крім того, він запропонував використовувати опір атмосфери для гальмування ракети при спуску, як виводити космічний корабель на орбіту його штучного супутника при польотах до інших планет, як для посадки на інше космічне тіло використовувати космічний корабель, тощо. Все це було використано американцями в програмі польоту на Місяць „Аppolo”. Вони, до речі, пояснюють це тим, що книга Ю.Кондратюка „Завоювання міжпланетних просторів” була перекладена англійською мовою і попала в їхні руки ще в 30-х рр минулого століття, надзвичайно їх зацікавила. Ці технології були використані і при висадженні дослідницької лабораторії „Філи” на комету Чурюмова-Герасименко з космічного апарата „Розетта”.


Якраз тому американські фахівці продовжували подальші дослідження в космічній галузі саме в руслі ідей українського ученого. Багато що із сказаного просто неможливо пояснити. Людина проживала в провінції, технічної освіти не мала і була далекою від подібної тематики, про яку йшлося хіба що в науково-фантастичних творах, тим більше, що до винаходу Інтернету було ще далеко, та і самоосвітою в умовах війни і післявоєнної розрухи не було часу займатися. Втім, таке твердження теж не є аксіомою, адже хто шукає, той знаходить. Залишається послатися на безмірну інтуіцію та геніальне обдарування ученого, чи, як говорять в такому випадку, людини, що мала Божу іскру в голові.


Професор В.Ветчинкін, учень ще одного знаменитого вченого зі світовим ім’ям - М.Жуковсього, з цього приводу писав, що це було „найповніше дослідження міжпланетних подорожей з усіх, написаних у російській та зарубіжній літературі до останнього часу...” У літературі зустрічається твердження, що С.П.Корольов якось зацікавився роботами Кондратюка і запропонував співробітництво, однак той відмовився від нього з невідомої причини, а скоріше всього через згадане вже „білогвардійське” минуле і практично нелегальне проживання за чужими документами.


Земляки-полтавчани встановили меморіальні дошки на будинку на колишній вулиці Срітенській, в якому народився Юрій Васильович та приміщенні колишньої 2-ї чоловічої гімназії, де навчався майбутній учений. Укрпошта в 1997 році, з нагоди 100-річчя від дня його народження, випустила художню поштову марку. На марці відтворено портрет ученого, обидва його прізвища та „трасу Кондратюка”, по якій здійснили свій політ американські астронавти, інші деталі, характерні для цього різновиду цінних паперів. Одночасно було видано художній маркований конверт, конверт першого дня та спеціальний штемпель. Малюнки на конверті майже ідентичні з малюнками на поштовій марці. Національний Банк України того ж таки року викарбував пам’ятну монету номіналом 2 гривні. Наклад монети 20 тисяч. Вона вже стала нумізматичною рідкістю.


Борис КИРИЧОК,
краєзнавець

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове