Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Книжку розгортаєш – про все на світі знаєш

Рейтинг користувача:  / 2
ГіршийКращий 

Представники старшого покоління залізничників легко пригадають невелику на зріст, енергійну, інтелігентну жіночку – колишню завідуючу технічною бібліотекою В.С.Ханкевич. Саме ветерани підказали, що моїй попередниці днями виповнилося 85. Захотілося зустрітися з іменинницею, почути її спогади.


- Не віриться, що назбиралося ціле намисто літ, що стільки пережито, побачено. Народилася у Росії, на Смоленщині. Рано залишилась сиротою, з меншенькою сестричкою виховувалась у дитячому будинку. Закінчила фабрично-заводське училище, уже у 15 років працювала на ткацькій фабриці. То були складні повоєнні часи. Згодом доля пов’язала з Україною, з Бахмачем.


Моє покоління тягнулося до знань, у цьому я не виняток – пішла у вечірню школу, потім навчалась у Київському інституті культури.


На початку 50-х років на станцію Бахмач прийшли молоді спеціалісти – інженери В.С.Цепкало, М.Г.Дема, С.П.Васильченко, Валентина Рикова, Юрій Кузнєцов, усіх згадати важко. Вони несли нові знання, відмінні від традиційних підходи у розв’язанні виробничих проблем. Продовжували самоосвіту, тягнулись до відповідних книжок. Разом з тим підприємства вузла поповнились працівниками масових професій: оглядачами вагонів, сигналістами, колійними обхідниками, радіо- і електромеханіками. Кадри потребували перекваліфікації та підвищення фаху. На залізничному вузлі виникла потреба у спеціальній бібліотеці. І в 1955 році, згідно з рішенням керівництва Московсько-Київської залізниці, її було відкрито. Тоді ж з’явився запис у моїй трудовій книзі – „9 квітня 1955 року прийнята на посаду бібліотекаря”. Як зараз пам’ятаю той суботній весняний день, який став відліком майже 40-літньої трудової моєї залізничної біографії. Той день став і початком функціонування бібліотечного закладу.


Щоб правильно скомплектувати книжковий фонд, вникала у проблеми та завдання залізничників тієї пори. Відбувався тоді перехід від паровозної до тепловозної тяги, потім до електротяги. Час квапив – зміни були стрімкими, терміново поповнювала фонд технічними довідниками, енциклопедіями, підручниками, учбовими посібниками, спеціальними науково-технічними виданнями. Часто необхідність якихось книжок підказували чисельні студенти залізничних і технічних вузів, особливо потребували книжкових видань ті, хто навчався заочно. Серце бібліотечного фонду складала література з тематики залізничного транспорту: проектування та будування колії, організація та експлуатація станцій та вузлів, сигналізація та зв’язкок, огляд та ремонт вагонів, організація та охорона праці. Коло читачів – від робітників масових професій до інженерно-технічних працівників та керівників підприємств вузла. Зверталися не лише залізничники, а й ті, хто потребував якихось спеціальних знань. Почали навідуватися старшокласники, хтось хотів вивчити гальваніку, а інший цікавився літературою з радіотехніки, з роками допитлива молодь відвідувала книжкові стелажі все частіше.


На просвітницьку справу залізниця коштів не шкодувала, користувалися популярністю журнали „Техника молодёжи”, „Наука и жизнь”, орієнтуючись на читача-учня, передплачували навіть „Юный техник”. Усього отримували від 25 до 30 періодичних видань. Читачі ставали в чергу на новинки.


Відтоді, як Бахмацький вузол увійшов до складу Південно-Західної залізниці, інтенсивно розвивався вантажний рух. У 60-ті роки починається реконструкція вузла. Залізниця електрофікувалася - відбулася технічна революція. Середня та середньотехнічна освіта стали життєво необхідними. З гордістю усвідомлюю, свій внесок у це зробила і технічна бібліотека.


Стільки років минуло, багато забулося, але пригадую активних читачів бібліотеки. Згадалося, як несміло прийшов уперше Миша Гросман – тоді ще парубок, простий робітник–колійник. З допомогою і наших книжок закінчив технікум, здобув вищу освіту, та бібліотеку не забував. Згодом Михайло Якович став висококваліфікованим спеціалістом, засновником і першим керівником колійно-машинної станції. Нині М.Я. Гросман – почесний мешканець міста, упевнена, книга – найперший його помічник у досягнутому.


Частими відвідувачами були начальник оборотного депо Панас Ганзін і його син Станіслав, начальник вагонного депо І.Г.Сівкін і головний інженер цього ж підприємства С.С.Мишкін, машиніст, депутат Верховної Ради України Леонід Русаков…


З цікавістю слухала бібліотекарку-ветерана. Уже не підрахувати, скільком спеціалістам допомогла технічна бібліотека отримати путівку в життя, скільком працівникам одержати дипломи середніх та вищих навчальних закладів. Скільки наших земляків-залізничників підвищили кваліфікаційний рівень, склали екзамени з техніки безпеки праці. Озброєні знаннями стоять на сторожі техніки безпеки руху поїздів, що є головним у роботі кожного, хто трудиться на «железке». У тому є часточка праці скромної, на перший погляд непомітної, але потрібної роботи бібліотекаря – моєї старшої колеги, Валентини Степанівни Ханкевич.


Хочу ще раз привітати іменинницю, сподіваюся до мого бажання приєднаються сотні, як не тисячі залізничників, кому книга допомогла знайти достойне місце у житті. То ж бажаємо Валентині Степанівні спокійної, заможної старості, при здоров’ї і доброму настрої.


Світлана Рудько,
завідуюча технічною
бібліотекою залізничного вузла

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове