Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


40 градусів по Менделєєву

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

снує багато легенд про минулі часи. Серед них є й така, яка оповідає про надзвичайну скромність селян у вживанні алкогольних напоїв. Часто авторами таких оповідок є бабці, з породи тих, яких описують в інтернеті. Сидячи на лавках біля під’їздів, чи на сільській вулиці, роздають «дзвінкі» оцінки молоді, і одна одній розказують, як же ж мало пили у часи їхньої молодості. Є такі, що сміливо доводять, як однією пляшкою горілки відбували сільські весілля. Усім було весело і гарно. І молодь тоді була малопитуща, і батьки їхні не вживали, а діди так і зовсім жили по 150 років і ходили босоніж мало не до Водохрещі, а здоровими були, що бугаї. Помирали рідко і в основному від нудьги.

З приводу довголіття детальніше розберемося іншим разом, тільки зазначу, що у «ВЫПИСКА З МЕТРИЧНОЙ ЗАШНУРЕННОЙ КНИГИ ЕПАРХИИ КИЕВСКОЙ, ПРОТОПОПИИ ИЧЕНСКОЙ СЕЛА ДМИТРОВКИ ЦЕРКВИ СВЯТОЙ ЕДИНОНАЧАЛЬНОЙ ТРОЙЦЫ В ТОМ ПРИХОДЕ В ПРОШЛОМ 1784 ГОДУ, РОДИЛОСЬ, БРАКОМ СОЧИТАЛОСЯ И УМЕРЛО.» протягом зазначеного року померло 56 осіб. Серед них був тільки один «патріарх», померлий у віці 65 років. Основна кількість дорослих (бо дуже високою була і дитяча смертність) померли у віці 48 – 57 років. У 1783р. з 49 померлих найстаршому було 53.


Отже, міф про довгожителів за сто з гаком років - лише тільки міф. Винятки мали місце, але правило - є правило.


Так що ходіння босоніж та здорова праця в режимі трактора на свіжому повітрі навряд чи додавала здоров’я навіть у ті патріархальні часи.


Але повернімось до теми статті. Історичні нариси різних часів свідчать, що з уживанням оковитої в Україні проблем не було. Робили, гнали і пили стільки, що всіх рецептів і не згадати.

Вважається, що королевою українського алкоголю є горілка. Офіційно вважається, що «термін, а згодом і торгова одиниця «горілка», сьогоднішнє значення, а саме розчин води і очищеного етанолу, отримала в Радянському Союзі в 1936 році. До цього моменту як такого чіткого поняття «горілка» не було, а під ним розуміли настій з трав, ягід або коріння на міцному алкоголі.» (1)


В історії походження терміну «горілка» також потрібно розглядати польське слово «wodka», що має практично ідентичний сенс із значенням староруського терміна «горілка» - «водичка»


Якщо коротко, то після винаходу перегінного куба у Х ст. на території України масово гнати оковиту почали з XVI ст. Сировиною було жито, пшениця, згодом картопля. «Продукт перегонки називали або «гарячим столовим вином» (за способом виробництва) або «хлібним вином» (по сировині). А ще пізніше (середина XIX століття) термін «горілка» вживався в сьогоднішньому значенні і його було внесено в словник Брокгауза і Ефрона. При цьому існував поділ горілки на «звичайну» (основа - хлібні продукти) і «фруктову» (основа - всі інші продукти).» (2)


Промисловий переворот 19 ст. відбився і на кількісному та якісному виробництві горілки. З появою промислового способу перегонки, яка дала можливість отримувати високо очищений 96% спирт, держава повернула собі монополію на виготовлення горілки. У 1936 уряд випустив ГОСТ, за яким водно-спиртову суміш офіційно названо «горілкою», а те, що називалось нею раніше отримало назву «горілчані вироби». До речі, «Сьогоднішня горілка має 40 градусів. Хоча раніше до 1866 року вона мала 38,3, так як це була нормативна одиниця міцності горілки. Чиновники вирішили округлити це значення до 40, так як це було зручніше в підрахунках, і був якийсь запас на усушку, витік, і при цьому споживач отримував в будь-якому випадку як мінімум 38 градусів. Пропозицію змінити 38,3 на 40 було прийнято 1866 року, після чого 40 градусів стало мінімальної нормативної одиницею.» (3)


У 1895 році держава встановила монопольне право на виготовлення горілки, а вже через 15 років, у 1910 відбувся I Всеросійський з’їзд по боротьбі з пияцтвом.


Перша ж доповідь вразила присутніх шокуючою статистикою. Виявилось, що протягом останніх 30 р XIX ст. у Європі померло через алкоголь 7 млн. осіб. Стільки ж померло від усіх воєн і хвороб за сто останніх років.


Наступний доповідач повідомив, що у Російській імперії до 90% молоді до 17 років пробували горілку, а частина вживала її систематично.


З одного боку державі надзвичайно вигідно продавати, навіть встановлено було своєрідні норми для шинків, скільки має випити населення. Торгівля давала понад 40% надходжень до бюджету, для порівняння у Великобританії 24%, у Франції 9%. Тому антиалкогольні бунти, які подекуди вибухали, жорстоко придушувалися навіть з використанням військової сили. «У в’язницю і відправили на каторгу 11 тис. борців за тверезість.»(4)


У 1902 р. держава отримала 488 млн. рублів, а в 1912 р. 819 млн. рублів.


Ну як можна всерйоз боротися з такими прибутками?


У передвоєнний 1913 р.(перед ПСВ) в Україні працювало 586 спиртових заводів, які випускали чверть усього «пального» імперії.


Однак різниця щодо споживання горілки в Україні і решті імперії таки була. «Український гігієнолог і антрополог Іван Пантюхов у своєму звіті «Досвід санітарної топографії і статистики Києва» писав: “Кияни п’ють багато, проте рідко напиваються до неподобства”. Учений вважав, що з 1870 по 1874 роки в місті оплачувалося акцизом 423 тис. відер (12,3 л) 45 градусної горілки. На кожного жителя старше 20 років приходилось по 5,2 відра — понад 60 л на рік. У 1875 році в Києві було 715 шинків, або ж один на 112 повнолітніх жителів обох статей.» (5)


Але і проблема пияцтва серед молоді теж існувала, хоч про неї намагалися особливо й не говорити.


Наприклад, поет Іван Манжура у листі до мовознавця Олександра Потебні зізнавався у схильності до пияцтва, яка з’явилася з 6 (!) років, дякуючи батьку, який почав водити малого по шинкам.

«1901 році в Петербурзькій школі для хлопчиків провели опитування з цього приводу. Журнал Вісник благодійництва писав: “Із 43 опитаних дітей у віці 8-11 років з горілкою були знайомі 37 осіб. Перед обідом щодня пили від половини до однієї чарки 9 осіб, у свята — 14, бували п’яні від горілки — 16, від пива — 17. В інших школах з 50 хлопчиків не знали смаку горілки всього 6. У жіночому училищі з 50 дівчаток пили горілку — 10, пиво і вино — 38”.» (6)


Ці та схожі, хоч і далекі від досконалості статистичні вибірки свідчили, що 90% питущого населення починали привчатися до горілки з дитинства.
Для гуртків тверезості була складена така ось цікава задачка з математики: У Росії випивається щорічно 2 млрд пляшок горілки. 4 тис. пляшок, покладені уздовж одна за одною, займають відстань в одну версту. Скільки верст займуть усі випиті щорічно пляшки, якщо їх викласти таким же чином? У скільки разів відстань буде більшою за відстань від Землі до Місяця, що дорівнює 350 тис. верст?


Однак системної боротьби з пияцтвом не було, занадто великими були прибутки від продажу горілки.


Тільки з початком Першої світової війни увели «сухий закон», щоб не було зірвано мобілізацію на фронт.


Він діяв до 1924 р., але згодом уже нова, радянська влада, вирішила підзаробити на продажі тепер вже стандартизованої горілки.


З початком індустріалізації СРСР продаж оковитої давала величезні кошти. У 1930 р. Й. Сталін у листі до В. Молотова писав: «Необхідно, на мою думку, збільшити (наскільки можливо) виробництво горілки. Необхідно відкинути удаваний сором і прямо і відкрито йти на максимальне збільшення виробництва горілки». У 1927 р. завдяки продажу спиртних напоїв бюджет СРСР одержав понад 500 млн., у 1930 р. – 2,6 млрд., а в 1934 р. – 6,8 млрд. крб.


За таких умов дивуватися поширенню алкоголізму принаймні дивно. Це давня проблема, яку й проблемою іноді не вважають. Учителів дивують учні, які пишуть, що вживання спиртних напоїв є пом’якшувальною обставиною. А чому власне дивуватися?


Коли суми виручки виміряються уже мільярдами карбованців, чи гривень, про боротьбу можна забути. Або робити вигляд, що вона ведеться.


Балашов С.О.,
краєзнавець, смт.Дмитрівка


1. http://aalcogol.org/ukr/information/vodka/10-istoriya-vodki.html
2. http://aalcogol.org/ukr/information/vodka/10-istoriya-vodki.html
3. http://aalcogol.org/ukr/information/vodka/10-istoriya-vodki.html
4. https://nv.ua/ukr/publications/krajina-sinih-jak-alkogolizm-v-rosijskij-imperiji-dosjag-zagrozlivih-masshtabiv-79876.html
5. https://nv.ua/ukr/publications/krajina-sinih-jak-alkogolizm-v-rosijskij-imperiji-dosjag-zagrozlivih-masshtabiv-79876.html
6. https://nv.ua/ukr/publications/krajina-sinih-jak-alkogolizm-v-rosijskij-imperiji-dosjag-zagrozlivih-masshtabiv-79876.html

На фото: 1 - Полотно російського живописця Василя Перова «Сільський хресний хід на Великдень», 1861 рік. Картина написана незабаром після придушення антиалкогольних бунтів у 32 губерніях імперії. 2 - Призовники російської армії на вокзалі перед посадкою у вагони. 3 - Російські гімназисти у фотоательє

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове