На сьогодні в Україні існує два чоловічі свята. 6 грудня - це день Збройних сил України, офіційне свято, яке відзначають Збройні сили України. 23 лютого - День захисника Вітчизни. Існують думки, що обидві ці дати потрібно перекреслити і запровадити нову - 14 жовтня. Це день Покрови - захисниці українського козацтва.

36,5% громадян України сприймають 23 лютого як свято Радянської армії. Про це свідчать результати опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова. 27% вважають 23 лютого святом усіх чоловіків, а 22% вважають цей день святом захисників Вітчизни. А для 9,4% респондентів - це звичайний день.

 

23 лютого повільно перекочовує в свідомості українців з свята Радянської армії в сугубо чоловіче свято. У 1998 році указ колишнього Президента України Леоніда Кучми повернув цьому дню неформальну суть свята. Відтоді цього дня, як в Росії та Білорусі, відзначають День захисника Вітчизни. До цього часу офіційно такого свята не існувало. А що ж, власне кажучи, ми святкуємо 23 лютого? Давайте повернемося трохи в історію, починаючи з 1917-1918 років. Тоді тривала Перша світова війна, і на території Російської імперії велися одразу кілька воєн. Пам’ятаєте, як казали в фільмі «Свадьба в Малиновке»: «власть снова меняется». Білі (царські війська) наступали на «червоних», відбивалися від «махновців». Тоді ж формується Українська Народна Республіка, можна згадати і гетьмана Скоропадського. 11 лютого 1918 року радянська влада, щоб забезпечити тили новій пропаганді, видає декрет про створення регулярних частин робітничо-селянської Червоної Армії та Червоного Флоту. А вже 23 лютого в Петрограді розпочинається масова кампанія з мобілізації до нового мілітаристського об’єднання. Сама дата як така почала відзначатися пізніше - в 1922 році. День Радянської армії та військово-морського флоту - таким цей день залишився у пам’яті багатьох, особливо тих, хто служив у військах колишнього Радянського Союзу. І якби «нерушимий» не рухнув у 1991році, проблем з визначенням дати святкування не було б і до цих пір. Проте часи змінилися. Утворена нова країна, якій колишня наддержава завдала, м`яко кажучи, ряд неприємностей. Колишні ідеї та цінності вступили в протиріччя із історією України. Вийшло, що 23 лютого усі ми віддаємо шану тому, що колись нас же зламало як незалежну країну. Відтак офіційно святкування 23 лютого було відсунуте на шосте грудня, хоча неофіційно святкувалося. Проте в 1998 році президент Леонід Кучма видає указ, яким фактично дає право на життя обом датам. Так триває і до цих пір. Чоловіки, схоже, від такої колізії не програють, а жінок іноді може брати заздрість. Як не крути, а Восьме березня - один раз на рік. До речі, тут є один нюанс. Якщо взяти різницю між Юліанським і Григоріанським календарем - 13 днів і співставити, то з 23-лютого - вийде ... 8 березня. Ну а поки роздуми залишаються роздумами, доведеться двічі ламати голову над тим, що подарувати чоловіками. Що ж, зі святом, а коли його святкувати - вирішуйте самі.


Сергій Грилюк, старший офіцер Командування Повітряних сил Збройних сил України: - Шостого грудня ми відзначаємо день створення Збройних сил України, а 23 лютого ми традиційно відзначаємо День захисника Вітчизни. День захисника Вітчизни - це більш широке свято: і військовослужбовців-жінок і військовослужбовців-чоловіків, і співробітників МЧС, і міліції й інших служб, - всіх тих, хто має відношення до захисту Вітчизни. Хоча останній і є пережитком минулих часів, але ми не маємо права відкинути його, адже інакше будуть поламані уже установлені традиції і внесений неспокій у суспільні настрої.

Валерій Палій, юрист: - Моя точку зору в даному випадку є однозначною. Святкування Дня захисника Вітчизни 23 лютого – пряме знущання над Україною та її історією. Адже, саме цей день є днем зародження червоної армії, яка виросла з банди Муравйова, а потім захопила Київ. Має бути один день для такого свята. А взагалі-то, як на мене, то б найкраще було святкувати День захисника Вітчизни на свято Покрови – 14 листопада. Адже саме цей день завжди вважався днем українського козацтва. Прийняти відповідні зміни, як на мене, було б правильно. А те, що президент країни в свій час залишив свято 23 лютого, є нічим іншим, як проявом його безхарактерності. Фактично він діяв за принципом “і нашим, і вашим”.

Сергій Рабцун, заступник начальника ВМУ міліції по роботі з персоналом: - На мою думку, для чоловіків віком до 35 років, які проходили службу в лавах української армії, рідніше шосте грудня - День збройних сил України. А для старших, хто служив ще в радянській армії - 23 лютого - День захисника Вітчизни. Але День збройних сил України вони також вшановують, все-таки в Незалежній Україні живемо.

Жіноча частина “Порадника” провела своє соцопитування. Отже – думки бахмачан на чоловіче свято.


- Коваленко Іван Костянтинович, пенсіонер, м.Бахмач.

23 лютого ми святкуємо все життя, не можна викидати це свято. Це свято ще наших батьків, які не тільки в армії, а й на фронтах захищали нас і Вітчизну. Хай би було і те, що у грудні, і це. Я сам служив у радянській армії, звісно. До цього свята, пам`ятаю, тих, хто був відмінником служби, відзначали: бувало, навіть, короткочасною відпусткою. Служив на китайському кордоні, у 1962-65 роках. Як не назовіть, але залишити треба.

- Олександр Самченко, 50 р., директор регіональної агенції «Вікторія», м.Бахмач.

Усі, хто служив в армії у ті часи, коли це свято називалося День Радянської армії, продовжують його, звичайно, святкувати. Ось пройдіться банкетними залами кафе, барів у цей день – напевне побачите колективні застілля організацій, підприємств. Бо те, що стало традицією, довго ще не відійде, можливо тоді, коли покоління зміняться. Для мене це також свято. А назву можна було б змінити – на чоловіче я особисто б погодився.

- Дмитро, прізвища не назвав, 24 роки, м. Бахмач.

Взагалі, свята не дуже люблю. Колись, в дитинстві, чекав від них приємних несподіванок, а зараз – якось все буденно, сіро, свято минає – наче його й не було. Тож в який це день буде, мені все одно.

- Борис Гнатович Киричок, вчитель-історик, пенсіонер, смт.Дмитрівка.

Як історично 8 березня, втративши своє політичне значення, стало просто жіночим днем, так і 23 лютого нині становиться чоловічим днем. Раз так складається традиційно, тож на мене, варто так би і відзначати. Можливо – поки що, і з часом буде інакше. А історично – тут багато і суперечностей, і загадок, які треба, безперечно, розкривати.

А поки що – зі святом, чоловіки!