«Забути не можу й не хочу»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наші свята

Опубліковано: Четвер, 02 вересня 2021, 10:14

Село Бахмач – найдавніше поселення нашого краю, прабатько сьогоднішнього міста залізничників. Колись тут височіли фортечні мури, їх вже не віднайти - вітри віків зрівняли із землею. Про колишню велич оборонних споруд тепер нагадують лише ледь помітні залишки валів і ровів. Земля ще зрідка віддає приховані артефакти старовини, які отримують прописку у краєзнавчому музеї.

Саме тут, у центрі, рівновіддаленого від сільських околиць: Даньківки і Крекши, від Сахнівки і Деркачівки готуються відзначити День народження села. Не пригадаю, коли б майдан біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці був таким вирядженим і причепуреним.

Головна увага присутніх прикута до сцени, де ось-ось має розпочатися урочистість. Проте епіцентр подій змістився у скверик молоденьких лип, які посаджені сім років тому і присвячені полеглим Героям Небесної сотні. Тепер тут відбулося освячення пам’ятного знаку, яке здійснив настоятель місцевого храму, отець Василій…

Оголосили початок свята, слово привітання надали сільському старості Наталії Гришко. Очільниця привітала односельців із урочистістю, а ще поздоровила з головним нашим святом – Днем Незалежності.

Міський голова Павло Шимко зазвичай на свята приходить з подарунками, не зрадив своєму принципу і цього разу - після привітання вручив громаді бензокосу.

Депутат обласної ради Ярослав Сторубльов теж поздоровив і передав новітнє медичне обладнання для сільської амбулаторії, яке тут же, на сцені, очікувало на господарів.

Керівник СТОВ «ПРОГРЕС» пообіцяв перерахувати 15 тисяч гривень на придбання музичної колонки для клубу.

Директор ТОВ «СП «АГРОДІМ» Олександр Рубан, вітаючи бахмачан зі святом, запросив присутніх до польової кухні на куліш і шашлики і до прохолодного пива. До речі, професійну акустику фірми Yamaha, вартістю близько 50 тисяч гривень, Товариство подарувало аматорам сільської сцени ще на Івана Купала.

І ось довгоочікуваний концерт, у якому «головною скрипкою» став народний фольклорно-обрядовий ансамбль «Криниці». Де тільки не виступали аматори з Бахмача-Першого: Чернігів, Івано-Франківськ, Сокиринці, козацьке свято в Батурині, брали участь у програмі українського телебачення УТ-І «Фольк-music», та найтепліше самодіяльників все ж зустрічають у рідних стінах. Яскравим вкрапленням у програму було вшанування ровесників Незалежності, кому виповнилося 30 літ. Тоді, у 1991-му році, лелека відвідував оселі бахмачан охоче, приніс у село семерко діток.

Згадали ведучі із вдячністю ліквідаторів аварії на ЧАЕС та воїнів-інтернаціоналістів.

Знову і знову лунали пісні, художнє слово – концерт продовжувався.

Моє рідне село – солов’їнії ночі,
Чебреців і акацій духмяний
нектар…
Усе те, що забути не можу й не
хочу.
Це – життя мого частка,
Божественний дар…

Все очікував почути зі сцени, що організаторці і керівниці колективом, ентузіастці і прихильниці українського обрядового мистецтва Антоніні Цибань у перші дні осені виповниться 75. Вік солідний, та Антоніні Іванівні якось більше пасує слово «Весна».

Знаю, що багато бахмачан і гостей свята (автор серед них) прийшли послухати саме Антоніну і її «Криниці».

На жаль, обставини не дозволили залишатися до кінця дійства, мусив поквапитися. Проте, ця прикрість частково компенсувалася випадковою зустріччю із очільником елеваторного господарства Андрієм Ларічевим. На моє прохання Андрій Валерійович нагадав технічні спроможності зернопереробного комплексу.

Так от, одночасно елеватор здатний зберігати 65 000 тонн збіжжя. Минулого року через склади пройшло 118 тисяч!!! тонн пшениці, кукурудзи, рапсу, соняшника…

Поцікавився, як віддячили поля нинішнього літа. Пшениця дала по 70 центнерів на круг, рапс - до 30.

Запам’яталася важлива деталь, на підприємстві працевлаштовано 40 чоловік. Це ті, хто має роботу, не відриваючись від родини, від дому, від звичного середовища. Як заздрять сторожі, хто заробляє на хліб у столиці.

Сам елеватор віддзеркалює величчю космічних споруд Байконура чи мису Канаверал.

Минуло вже кілька днів від свята, а у вухах все ще озивається:

На цій землі мій дім, моя родина,
Калина в лузі, солов’ї в лісах,
Моя безмежна, славна Україна,
Неначе сонце в небесах.

Борис Сєдач

• < Попередня
• Наступна >