Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Нобелівські лауреати. Ілля МечнИков

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Слово „імунітет” у наш час не знає хіба що немовля. А чи знаєте ви, що засновник науки імунології – українець?

Нобелівська премія в наші дні є одною з найпрестижніших міжнародних премій, що присуджуються  щорічно, починаючи з 1901 року, за наукові дослідження і відкриття в галузі природничих наук та літератури. Нобелівські премії миру присуджуються за „ видатні зусилля в справі боротьби за братерство народів, скасування або скорочення постійних армій, а також за створення і зміцнення конгресів миру”. Премії присуджуються спеціальним журі, а іхній розмір залежить від прибутків капіталу, який на такі цілі заповів Альфред Нобель, і становить у середньому десятки тисяч доларів. Засновник премії, шведський інженер і підприємець А.Нобель (1833-1906), тривалий час працював у російській нафтовій промисловості - на Бакинських промислах в Азербайджані, згодом  винайшов і запатентував динаміт, а відсотки із зароблених значних капіталів  заповів використовувати для заохочення  діяльності у вищезгаданих сферах суспільного життя.
 
У наші дні на сторінках ряду періодичних видань та на телебаченні деякі журналісти проливають сльози з приводу відсутності в Україні нобелівських лауреатів. Сльози ці фальшиві і ллються чи то від незнання, чи з якоюсь недоброю метою. Варто тільки уважно простудіювати відповідну літературу й переконатись, що на нашій землі народилося 6 нобелівських лауреатів, у тому числі один на Чернігівщині, в Прилуках.

Інше питання – усі вони народилися в Україні, у колишній Російській імперії, але визнання знайшли за її рубежами  і відійшли у вічність уже на новій батьківщині. Можливо, спрацювала відома сентенція, що риба шукає де глибше, а людина де краще, однак, думається, причини цьому явищу набагато глибші, про що тут не будемо, за браком місця, говорити.

Згадаємо лише одну, але всім добре відому людину. С.П. Корольов мав двічі отримати Нобелівську премію: за запуск першого в історії людства штучного супутника Землі й за політ у космос першої людини планети Земля – Ю.Гагаріна. Не судилося. М.С. Хрущов розсудив, що для С.П.Корольова достатньо і радянських нагород. Рішення це, як тепер кожен може переконатись, було далеко не мудрим. Складна й немилосердна доля випала Сергію Павловичу. Спочатку ”засекречений” у Колимських нетрях ГУЛАГу, він і на волі залишався людиною невільною і відомою широкому загалу тільки під евфемізмом „Генерального конструктора” – справжня тобі людина-невидимка. Правду сказав великий поет: „Хоч здається не в кайданах, а все ж не на волі”.

Хронологічно ряд лауреатів Нобелівської премії — уродженців України - бере початок із всесвітньо відомого мікробіолога Іллі Мечникова, 165-річчя від дня народження якого минуло в травні цього року. Це людина, якою по праву гордиться Україна, бо саме тут він побачив світ, Росія, громадянином якої він був і багато творів написав російською мовою, і Франція, де пройшли останні понад  два десятки років його життя і де він відійшов у вічність.

Народився він 15 травня 1845 року в селі Іванівці поблизу Куп’янська (зараз Мечникове Харківської області) в сім’ї гвардійського офіцера. Походив цей рід з православної Молдавії, що животіла під важкою рукою Османської імперії. Один з  бояр Степановичів переселився на початку XVIII століття до сусідньої Російської імперії і зробив тут успішну кар’єру, а інший  з його нащадків служив у імператорській гвардії і став власником маєтку на Харківщині. Маленький Ілля був надзвичайно обдарованою дитиною. Це обдарування проявилось уже у восьмилітнього школяра  глибоким захопленням ботанікою, яке в роки навчання в гімназії переросло в не менш глибоке зацікавлення геологією і природознавством. Цей інтерес спонукає його відвідувати також лекції з фізіології в Харківському університеті. Свою першу друковану роботу, рецензію на посібник з геології  харківського професора Леваковського, він опублікував ще будучи учнем 7-го класу Харківської гімназії.

У 1862 році винятково обдарованого юнака без вступних екзаменів приймають на відділення природничих наук фізико-математичного факультету Харківського університету, у якому Ілля навчається всього два роки, після чого екстерном складає екзамени за весь університетський курс. Молодого випускника направляють у наукове відрядження на невеличкий острів Гельголанд площею близько 1-го кв.км, який у ці роки ще належав Англії, а в 1880 році був включений до складу Німецької імперії шляхом обміну на о.Занзібар біля східних берегів Африки, що славився своєю багатою фауною. З відрядження Ілля  Ілліч привозить дисертацію „Дослідження фабрицій Північного моря” і в 19 років стає кандидатом природничих наук.

У 1867-1870 рр. працює в Новоросійському (Одеському) і Санкт-Петербурзькому університетах, а згодом у численних лабораторіях на батьківщині та за її межами. У 1886 році разом з М.Ф.Гамалією організовують першу в імперії бактеріологічну станцію, яка в наші дні стає науково-дослідним інститутом вірусології та епідеміології і носить його ім’я. У ці дуже плідні для молодого вченого роки він захищає магістерську і докторську дисертації, стає професором, керівником  кафедри зоології і порівняльної анатомії Одеського університету. Тут він працює 12 років, та з часом зустрічає прихований спротив з боку ряду реакційно налаштованих професорів і змушений був піти у відставку, очолюючи в наступні два роки згадану Одеську бактеріологічну станцію. У 1882 році Ілля Ілліч відкриває явище фагоцитозу (поглинання інородного тіла клітинами личинки морської зірки), яке заклало основу вчення про імунітет, що принесло йому світове визнання. Це відкриття підтримав Л.Пастер і запросив Іллю Ілліча працювати в тільки що створеному ним інституті в Парижі. У 1888 році вчений перебирається до Парижа і працює там до кінця життя, час від часу відвідуючи батьківщину. У 1908 році йому присвоюють Нобелівську премію за дослідження в імунології. Його учень, також видатний учений і майбутній президент Академії наук України Д. Заболотний, у 1913 році звертається до І.І.Мечникова з листом, у якому запрошує того очолити  всіх учених галузі, говорячи:” Нам, розкиданим по різних лабораторіях, потрібен вожак. І таким можете бути тільки Ви...” Після довгих і очевидно болючих роздумів він відповів відмовою. Більше на батьківщину великий учений не приїжджав. 15 липня 1916 року, у Парижі, Ілля Ілліч Мечников помер, заповівши спалити його тіло в крематорії. Урна з прахом великого вченого з України зберігається в бібліотеці Пастерівського інституту в столиці Франції.

В Україні та за її межами свято шанують пам’ять ученого зі світовим ім’ям, нобелівського лауреата І.І.Мечникова. Його ім’я носять також Інститут мікробіології та імунології Академії медичних наук України, Одеський національний університет, Український науково- дослідний протичумний інститут Міністерства охорони здоров’я України. Пошта СРСР першою у світі вшанувала 100-річчя від дня народження Іллі Ілліча, випустивши в 1945 році серію з двох марок, у 1963 році бачимо його портрет разом з портретом його колеги Л.Пастера на марці, присвяченій 75-річчю заснування інституту Л.Пастера. Міністерство зв’язку Швеції 1968 року спеціальним випуском поштових марок ушанувало, у зв’язку з 60-річчям присудження, усіх лауреатів Нобелівської премії 1908 року, серед них і І.Мечникова. Не відстала від них і Франція, випустивши в 1966 році поштову мініатюру, присвячену нашому знаменитому співвітчизникові. Національний банк України в 2005 році викарбував пам’ятну монету „Ілля Мечников” номіналом 2 гривні.

         Б.Киричок,  краєзнавець

Післямова редакції. Нарис про Іллю Мечникова надихнув нас на продовження, настільки різнобічно цікавою людиною він був.

Крім того, що наш видатний земляк був великим ученим, він ще й просто чоловік і ніщо людське не обходило його – кохав і був коханим. Історію любові Іллі Мечникова, також великої, читайте на сторінці 11.

Рубрика „Цікаво знати”- стор.13 - розповість вам про те, як Мечников з довгоносиком боровся.

І нарешті, про іншого лауреата Нобелівської премії, згаданого в статті, уродженця Прилук, винахідника першого антибіотика та про інших нобеліантів – уродженців України, „Порадник” має намір розповісти читачам у своїй постійній рубриці „Видатні українці”. 

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове