Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Батько українського театру - Марко Кропивницький

Рейтинг користувача:  / 3
ГіршийКращий 
(закінчення, початок у №№ 9,10)
 
Постійно займаючи активну життєву позицію, Марко Кропивницький використовував будь-яку можливість для захисту рідної мови і культури. У статті, на-друкованій у журналі „Сын отечества” в 1905 році, він писав: „Немає сили більше терпіти гніт, знущання, ганьбу поневолення духовного і морального, мовчати перед брутальним зневажанням загальнолюдських прав, елементарної справедливості. Пора припинити виривання шматків м’яса з наболілого роками серця. Я маю право вимагати скасування обмежень, що тяжать над моїм рідним театром, бо я вистраждав це право”.

На початку ХХ століття  видатні драматурги, артисти,  режисери:  М.Кропивницький, П.Саксаганський, М.Садовський, М.Заньковецька, І.Карпенко-Карий,  І.Мар’яненко та інші - об’єднуються в Українське театральне товариство, яке, на жаль, проіснувало тоді всього кілька років. Воно ставило перед собою і здійснювало широкі культурно-освітні завдання, організовуючи різні заходи в культурному житті. Так, коли в 1903 році  відкрився пам’ятник  І.Котляревському в Полтаві, була поставлена його „Наталка Полтавка”. У виставі взяли участь І.Карпенко-Карий (возний), М.Садовський (Микола), М.Кропивницький (виборний), Л.Ліницька (Наталка). У ці дні Марко Лукич зустрічається в Полтаві з М.Коцюбинським, Лесею Українкою, В.Стефаником, В.Короленком та іншими діячами культури, бере участь у демонстрації протесту проти заборони виголошувати промови та привітання українською мовою під час урочистого засідання, присвяченого відкриттю пам’ятника. Цю подію описав В.Короленко в  статті „Котляревський і Мазепа”.

 

Востаннє побував М.Кропивницький у  Києві під час традиційного відзначення річниці смерті Т.Г.Шевченка. На урочистостях він  декламував поему „Чернець”. У березні того ж 1910 року корифея запросили на гастролі до Одеси. Нездужалося, та все ж поїхав. Його виступ викликав загальне захоплення глядачів, з’явилися схвальні рецензії в пресі. 31 березня одна з газет писала: „Одностайно, тепло, з якоюсь зворушливою ніжністю і любов’ю зустріла вчора численна публіка знаменитого „батька” малоросійського театру М.Л.Кропивницького. У залі панувала якась надзвичайна урочистість, і на адресу талановитого Марка Лукича безперервно лунали гучні, нестихаючі оплески”. Драматург вирішив під час гастролей відпочити і трохи розважитись та познайомитись із знаменитою середньовічною фортецею в Аккермані (тепер Білгород- Дністровський), тим більше, що він у 1873 році уже грав у Аккермані.


Поїздка та виявилась нещасливою:  драматург і актор тяжко захворів. Сил вистачило тільки на те, щоб піднятися на сцену і вибачитись перед глядачами за неможливість виступати. Наступного дня вирішив повернутися до Харкова. Не повернувся живим :  у дорозі стався сердечний напад.  Сталося це 21 квітня 1910 року на залізничній станції Підгородня. Поховали Марка Лукича Кропивницького в Харкові, спорудили там пам’ятник основоположнику українського професійного театру, видатному драматургу, композитору, актору і режисеру.


К.Станіславський через рік після смерті Марка Лукича писав: „Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський – блискуча плеяда майстрів української сцени, ввійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва і ні в чому не поступаються перед славнозвісними Щепкіним, Мочаловим, Соловйовим, Недєліним. Той, хто бачив гру українських акторів, зберіг світлу пам’ять на все життя”.


Міністерство зв’язку Союзу РСР в 1965 році вшанувало пам’ять видатного драматурга випуском   художньої марки та художнього маркованого конверта з його портретом, у 1981 році - із зображенням пам’ятника М.Л.Кропивницькому в Кіровограді. Укрпошта в 2010 році видала художній маркований конверт „Марко Кропивницький (1840- 1910) – письменник, актор, драматург”.


Друкування збірників драматичних творів М.Л.Кропивницького розпочалося ще в 1903 році і було продовжено до кінця 1913 року. Загалом було видано три томи. Деякі з них витримали по кілька видань, проте жодне   з тих, що готувались до друку за його життя, з різних причин не задовольняло  його. Найповнішим було семитомне видання 1929-1930рр., але й воно не було бездоганним. Перше  видання, що охопило майже всі відомі його твори  - це  „Твори в шести томах”, що побачили світ  у  1958 році в  Державному видавництві художньої літератури в Києві. Проте до цього часу не знайдено ряду його перекладних і оригінальних творів, можливо, деякі з них втрачено безповоротно. У 1917 році будинок на хуторі Затишок „раптово” згорів і в ньому великий архів письменника. Почав діяти лозунг „Грабуй награбоване!”  Не всі хотіли чи могли ро-зібратися в політиці...

 

Б.Киричок, краєзнавець

 

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове