Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Тарас Григорович Шевченко за Уралом
/ 1
- Деталі
- Категорія: Великі українці
- Опубліковано: П'ятниця, 25 травня 2012, 21:33
Цей допис передав до редакції Іван Опанасович Ковтун із с.Бахмач-1, наш читач і дописувач, фронтовик, художник-аматор і краєзнавець, людина активна і небайдужа. Із такою припискою:
„Марченко Анатолій Іванович приїхав у Бахмач провідати сестру Цап Тетяну Іванівну 1923 р.н., а він - 1937 р.н. Провідав і мене. Саме проходили Шевченківські дні. Розповідав, що проживає в тих краях, де перебував Т. Г. Шевченко під час заслання. Це м.Картали у Челябінській області. Я попросив його описати, що він знає про Шевченка. Він сказав, що якби хто з письменників приїхав до нього, запропонує проживання”.
Який приклад любові до свого краю: людина практично все життя живе в Росії, а яка у нього мова, яке прагнення донести свої знання про українську славу до нас, далеких земляків!
Пам’ятними стали ті місця, де в далекі п’ятдесяті роки дев’ятнад-цятого століття бував наш славетний Кобзар - Тарас Григорович Шевченко. Радістю наповнюється душа від того, що дійшло до нас і не забуте нами.
Оренбург, Орськ, Челябінська область – тут проходила захисна лінія розквартирування військ. У козацьких поселеннях: Полтавському, Чесменському та інших - будувались укріплення і, як віра в заступництво Боже, будувались церкви віри православної. А навкруги - казарми для солдатів, будинки козаків. Вибирались місця, розроблялись плани побудови фортець, поселень. Тут і потребувалась здібність Тараса.
Після обшуку в 1850 році Шевченко не був звинувачений у порушенні царського повеління. Розширились його обов’язки по службі. Йому довірили військовий фотоапарат і з ним він брав участь у геодезичних партіях, креслив плани.
Козацькі поселення: Полтавка, Варна, Париж, Чесна. У Чесновському районі одне село названо Шевченкове. Тут колись був колгосп імені Шевченка. У цьому селі живуть і українці , для них це гордість, це незабутня пам’ять про свого земляка. Є в селі Шевченковому і музей. На жаль, у Казахстані славне місто Шевченко перейменовано в „Білий камінь”, та не згасне повік пам’ять в серцях українців. Ті місця, де ступала колись нога нашого великого пращура – славетного Кобзаря, Тараса Григоровича Шевченка.
Життя та службу Тараса Шевченка гарно описала Зінаїда Тулуб у своєму романі „В степу безкраїм за Уралом”. Хвала їй за цю працю. Я вірю, знайдуться у неї послідовники і продовжать дослідництво Тарасового життя після 1850 року.
Нащадки повинні знати своїх знаменитих предків. Славетних, гідних святості своїх геніїв. Учитись у них і дітям та внукам передать повагу та шану, любов до них.
Анатолій Марченко,
с.Бахмач,
14.03.2012р
Детальніше...