Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


У Бахмацькому скверику хай красно Тобі щебечуть наші солов’ї…

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Довгоочікувана подія у нашому містечку нарешті відбулася – урочисто відкрили пам’ятник Тарасу Шевченку. Український поет, прозаїк, художник зображений досить реалістично, адже, за словами ведучого, голови міської ради Павла Шимка, пам`ятник був виконаний скульптором Сергієм Олешком (завдяки посмертній масці Кобзаря).


Традиційно урочистий захід розпочався із Гімну України, відкриття пам`ятника учасниками Революції Гідності, а також служіння Панахиди за Тарасом Григоровичем настоятелем української церкви Київського патріархату отцем Володимиром. Після чого він звернувся до громади із закликом: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає».


Ольга Батьковська зачарувала всіх присутніх власною патріотичною поезією, закликала кожного з нас любити і захищати землю, на якій нас зростили. Ольга Василівна прочитала власні вірші, які були написані більше 20 років назад і поезію, що присвячена до відкриття пам`ятника Кобзареві:


ПРИЙМИ УКЛІН


Шумлять гаї у рідній Україні,
Реве та стогне стомлений Дніпро,
Ми пам’ятаємо Шевченка й нині
За щире слово, величі перо!
Пророчий розум сили дав багато
І правди дух воскресне ще не раз,
Ходив Кобзар від хати і до хати,
Учив любові й ненависті нас.
Всіх об’єднала воля і терпіння,
«Тополя», «Сон»… Козацька булава,
Гірка недоля. Честь людська. Безчиння.
Народ і досі вчить прості слова...
І гине син від кулі супостата,
Чекає мати зранку й до зорі,
Москаль Вкраїну хоче розтерзати,
Вишневий сад і верби у дворі…
Ми бережемо край святий, Тарасе,
Ми – України діти і твої,
У Бахмацькому скверику хай красно
Тобі щебечуть наші солов’ї…


СИТІ ПОДОРОЖНІ


Ситі подорожні цього світу,
Ті, кому блюзнірство до снаги…
Чи даєте Богу ваші звіти
Про безчестя вашого торги?
Чи ховає ницість вашу совість
В глумі над бездольними людьми?
Вам – пошана, лаври, а натомість
Голод Їм, нещадний дух пітьми…
Ваші руки «чисті» і не «крали»…
Їхні руки – в чорних мозолЯх!
Волею народ свій наділяли?
Повертали землю їм… в гробах…
Хамство вас на трон цей
посадило,
Чи ж сумління ще не
дошкуля?
У гріху вас мати
породила,
За гріхи вас прокляне
земля…


МОЛЮСЬ ЗА ТЕБЕ, УКРАЇНО


Дивлюсь на тебе, Україно,
І боляче мені стає…
Співаєш ти: «Я не загину…»
Й ховаєш личенько своє.
Я вірю в пісню – ти не
згинеш.
От тільки… Чи живеш
сповна?
Коли ж бідарські ярма
скинеш?
Вже строк обіцяний
мина…
За Україну я молюся
І душу туга обпече.
Ти шепчеш тихо: «Не здаюся..»,
А сльози капають з очей…
Я вірю в слово –
переможеш,
От тільки дивно – а кого?
Бо у брехні ніяк не
можеш
Впізнать рятівника свого.
Боюсь за тебе, Україно,
Не йди на страту з-під вінця,
Не грайся в схованки до згину,
Виборюй волю до кінця,
Бо кар’єристи гублять душу
Та зазіхають на чуже,
Отож - бар’єр поставить мусиш,
Хай Бог тебе побереже!
Горнусь до тебе, Україно,
Я вірю в святість доброти,
Кохаю край свій тополиний
І кращого вже не знайти.
Хай України рідні діти
Не відрікаються землі,
Хай вчаться жити і творити,
Щоб не гнітили їх жалі.

Міський голова Павло Шимко запитав, чи є бажаючі виступити із присутніх на урочистому відкритті. До мікрофону підійшла Валентина Федорівна Дудка, директор Бахмацької гімназії. Розповіла про свою родинну реліквію. Про томик Кобзаря, який належав раніше її дідусеві і, завдяки якому, вона вчилася читати, декламувати вірші Шевченка. І який обіцяла згодом передати у спадок своїм онукам.


З шаною та любов’ю всі присутні поклали квіти до пам’ятника Великому Кобзареві – Тарасу Григоровичу Шевченку. Минатимуть роки, спливатимуть віки, а великий співець свободи рідної неньки-України залишатиметься у пам’яті нащадків. Бо є й буде Україна, і народ український житиме, як заповідав нам Шевченко, “в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій” під ясним, мирним небом.


Вікторія Шостак

У зв'язку з активізацією спамерів коментарі тимчасово відключено

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове