Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Вулицями рідного міста

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
У Бахмачі, як і в багатьох містах України, є вулиця імені видатного її сина.

  Побувавши на ній, автор виявила дуже цікавий мікрорайон – авіаційний. Це так звана північно-східна частина міста, „за переїздом”, як говорять бахмачани. Від вулиці Кирила Розумовського, перейшовши Зої Космодем’янської (про яку ми вже писали), ви звернете праворуч на вулицю Гагаріна. Цю магістральну вулицю перерізають декілька провулків, раніше вони називалися по імені вулиці, що є дуже розповсюдженою схемою в нашому градобудівництві – не заморочувались надто. У часи тотального перейменування їм дали нові імена. Так з’явилися вулиці Авіаторів, Кожедуба, Покришкіна, Гастелло та одна так і залишилась провулком першого космонавта. Ось така „небесна” картина вимальовується - треба віддати належне фантазії представників нашої міської громади, які прийняли це історичне рішення!  (Рішення про перейменування приймається сесією місцевої, в даному випадку міської ради).
 
 Ось тільки місцеві ще до нових назв не звикли. „Шукала якось родичка нашу вулицю, - говорить мій співрозмовник Михайло Павлович, - так прийшла, то й перехрестилася, каже:”Боже ж ти мій, ну вас і знайти! А от як фамілію твою назвала – одразу підказали”. Ну воно ж і не дивно: з нами не радились, не обговорювали, а поставили перед фактом. Хоча ніхто ж не проти – героїчні люди, чого ж не назвати їхніми іменами”.

 Я б теж не знайшла, правду кажучи. І не дивно – табличку побачила лише на вулиці Гагаріна, давня ще залишилася, усі – безіменні.

 А про історію народження вулиці Михайло Павлович Васечко розповідає: „Прорізали її у 1968-му, у наступному лише три времянки стояли – декого з тих перших мешканців вже немає в живих, а ми оселились у 70-му. А перейменували років шість тому. Ну яка у неї історія – ото і вся історія”.

 Вулиця Кожедуба - затишна, тиха, вже - у квіту абрикосів, щоправда, як і більшість наших міських, не з ідеальним покриттям – вся у ковбанях, але чиста та охайна – видно, що люди своєю вулицею опікуються, люблять свій дім. Поки ми бесідуємо, з Михайлом Павловичем вітаються буквально всі, хто йде чи їде повз нас – видно,  поважають. Прощаюсь і повертаю знов на К.Розумовського – таблички також немає, подорожньому важко буде пояснити, де ж це така вулиця в місті Бахмачі.
 
 Екскурсовод – Н.Теплова

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове