Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Про німців, доброго „дядю” і байдужість
- Деталі
- Категорія: Точка зору
- Опубліковано: Субота, 08 липня 2017, 10:55
Уже залишили б Зеленівку, та власнику легковика забажалося кави. Цього напою уникаю, то залишився „стерегти” Lanos. Вийшов на свіже повітря. Повз проходив котрийсь з місцевих, уповільнив крок, підійшов.
- Ви маєте відношення до газети, Вас упізнав, - потупцяв, вагаючись, і продовжив скоромовкою, поспішаючи виговоритися. – У нас колись господарювали німці. Упевнений, по всій Україні не було такого села. Мали цегляний завод і ливарний цех, звели власну електростанцію. Струм подавали до хат і на освітлення вулиць. Тротуари вимостили цеглою, проїжджу частину – бруківкою. Зважте, усе це до війни. Усе те зеленівці згодом повидовбували для власних потреб. Тільки з півверсти залишилося польового шосе, котре і сьогодні служить вірою і правдою, нагадуючи про той хазяїновитий народ. Та ще можна угледіти насипані пагорбчики, на яких колоністи із Прусії зводили своє житло на низинних наших землях...
Пригадуєте, „ ...ждати і здоганяти”, але цього разу чекав із сподіванням, що водій затримається якомога довше. Спілкуватися з незнаймцем було приємно. Шкодую, не мав диктофона, говірка співрозмовника мала своєрідний колорит, її важко запам’ятати, то передаю здебільше лише суть почутого.
- У 41-му німців вивезли, відірвавши від землі, до якої вони вже приросли. А тих небагатьох, кому вдалося уникнути департації, здебільшого перебили фашисти, часто позбавляючи життя навіть дітей...
Переселенці на сьогодні стали б вже більше українцями, ніж були німцями. Частішали змішані шлюби. Прусаки одружувалися на дівчатах-українках, а сільські парубки брали у дружини місцевих „фройлен”. Навіть у суто німецьких сім’ях дітям нерідко давали православні імена...
Німців не стало, і покотилася Зеленівка, колишній Грос Вердер, у прірву...
Навіщо все це розповідаю? Ось будете виїжджати з села, побачите, у яке страхіття перетворилася центральна вулиця – баюра на баюрі. Мої земляки сподіваються, що дорогу їм зробить добрий дядя. І такий „дядя” знайшовся.
Депутат райради Володимир Примак чимало допомагав і клубу, і школі, і ФАПУ, і селу вцілому. Нещодавно Володимир Олександрович запропонував власникам тракторів, а таких у Зеленівці аж 20, скластися по одній тисячі гривнів. Він же пообіцяв додати удвічі більше зібраного, щоб витратити кошти на ремонт дороги. Спільної мови не вийшло, хочуть „трактористи”, аби депутат і далі допомагав самотужки. Примак і гравієм ті ями засипав, і бетонувати пробував. Сподобалося моїм землякам, що весь час він сам і сам, але нескінченно так не буває...
У нас нині залишилося півтори сотні мешканців, школу закрили, це вважайте, повісили замок на самому селі. А ще жахливий стан доріг. Добивають...
А знаєте, Вища Справедливість існує. Невдовзі один з тих, хто пожалів тисячу, на тих ковдобинах розбив підвіску власного легковика. Упевнений, ремонт обійдеться жадюзі значно дорожче тієї тисячі. І не дуже шкода...
Може, ще про щось цікаве дізнався б від зеленівця, та водій авто вже квапився до керма. Співрозмовник назватися не побажав.
- Знаєте, нам тут жити. Одні дотримуються моєї думки, хтось – іншої. Можемо між собою гаряче подискутувати, особливо після чарчини, але для газети... Скажуть, буцім-то, виніс сміття з хати. Своїх земляків добре знаю, то будуть кепкувати...
Борис Сєдач
Детальніше...