Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Голгофа (поема)
/ 0
- Деталі
- Категорія: З вірою в душі
- Опубліковано: П'ятниця, 17 квітня 2009, 07:15
Четвер
Христос підвівсь, хоч учні все дрімали,
Розморені розмовами й вином.
Півні десь запізніло прокричали, І виплив місяця спотворений огром, надламаний, немов оцей опрісник, скривавлений, немов оце вино. Десь прокричала птаха лиховісно, й луна упала тиші в саме дно.
І тихо крався муж з Іскаріоту, поставивши святе життя на кон, аж ген свічі спливала позолота - то срібники лічив Синедріон. І тонко, тонко, наче лезо гостре, дзвеніла криця в маєві заграв - та не підкову мандрівному гостеві, а гострі цвяхи то коваль кував.
Рука здригнулась: «Боже! Боже ! Боже! Невже цю чашу завтра мені пить? Але не це, не це мене тривожить, а мій народ, що як і учні, спить.
Не спіть, не спіть! Скажіть мені хоч слово! Мої останні хвилі настають. Я думав - ви зерно, а ви, а ви... полова, яку вогню нещадно віддають.
О, Отче наш! Врятуй мою Вітчизну! Той зрадить, той зречеться, той втече! Багато вірних - та в годину грізну, о-о, нікому зіпертись на плече.
Народе мій! Впосліджений і гнаний, без лицарства, без чести і без слави, побитим псом ти, зализавши рани, знов лижеш чобіт,що тебе скривавив, і просиш кусень віддано і смирно. Розтоптаний, розчавлений , розтертий. І золото, і ладан, та ще й смирну приносиш ти чужим богам у жертву.
Твої поля легіонер плюндрує, красунь купує Рим безстидноокий. А ти - слимак: не бачиш і не чуєш. І більма ті на роки, ой на роки.
Мойсею, батьку наш сивобородий! Нащо водив їх марно вздовж пустелі?! Що цим забродам, Боже, цим забродам ти й досі килим шанобливо стелиш!
Нема пророків у твоєму краю - чужим державам здобувають славу. Коли ж пророкам голови стинають, юрба регоче, мовби на забаву.
П’ятниця
І юрба ревнула: „Кесареві - Славва! І Понтію віват, аж до небес! Варавва злодій, але ж він наш Варавва ! А це приблуда! Ось його - на хрест!”
- Розпни! Розпни! Бо цвяхи вже готові! І справу цю негоже відкладать!
- Він лжепророк! Він спійманий на слові! Він храм цей похвалявся зруйнувать!
- Й за три дні возвести! Хіба не диво! Той храм, що мурувався півжиття!
- Розпни! І властвуй мудро і щасливо, щоб потім не настало каяття!
Пілат всміхнувся болісно і кволо: „Та я не бачу в нім й на крихітку вини!” Але юрма ревла тисячогорло: «Розпни його! Розпни його! Розпни!»
Земля покрилась пурпуром багряним. І небо усе корчилось в крові! Народ чи збожеволілий, чи п’яний свого Месію катувати вів.
А він ішов,чоло - суцільна рана, на гору, де лише полин росте. А ті, що вчора славили: «Осанна!» - плювали нині у лице святе.
Та він моливсь: «Ти їх прости, нужденних, що не для них твоя сурма у полі, прости сліпих, прости мертворожденних, вони давно забули запах волі. Ще й досі в них по фараону спрага: «Там було лучче! Всі це добре знають”.
Яка сурма! Яка бо ж тут відвага! Коли вони брат-брата розпинають. Убогі духом, велети хвальбою, безродне плем’я, зглухле й оніміле.
Восклич же Єрихонською сурмою, щоб русалимські мури задвигтіли. І впали в прах. І волею війнуло...
Народе мій! Розправ могутньо груди! Кайдани упадуть тоді самі!
Амінь!
І.Просяник, член Національної Спілки
письменників України, с.Курінь
письменників України, с.Курінь
Детальніше...