Company Logo

Останні коментарі

  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...

     
  • Шурави в переводе с арабского -совет (советский)

    Детальніше...

     
  • Ну і шо? Було прийнято 39 заяв.Який кінцевий результат? прочитайте уважно,ніяної конкретики,одна ...

    Детальніше...


Будьмо людьми!

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Незабаром після публікації допису «Согрело человеческое тепло” зупинила невдоволена землячка Сергія Юр’єва.


- Що ви ото пишете?! Знаєте скільки грошей перевернулося у них. Було 70 тисяч. Вони сайдингом оббили стіни хати. Пробили свердловину у дворі, понакупляли „крутих” мобілок. Він понасаджував дівчат у таксі, звозив у Ніжин – викинув на вітер 3 тисячі... А ми збираємо селом наші кровні, відриваємо від сімейних бюджетів...


Скільки, скільки йому Булах грошей дав? – допитувалася жінка, здавалося, це було найголовнішою проблемою її життя. - Навіщо він поперся туди, на війну? Хто його туди звав? Нащо крутив якусь залізяку, яка вибухнула і наробила стільки біди?


Найвірогідніше, проігнорував би сказане тією жінкою, але ще раз почув вже з інших вуст і про високу платню Сергія, як контрактника, і про виплати по лінії соцстраху. Аби поставити крапки над „і”, вирішив ще раз зустрітись із Юр’євими і розібратись у почутому.


Приїхали у село разом із волонтером Олегом Лисуном. Зустрілись з Юр’євими на подвір’ї, шукаємо очима сліди глини – ознаку недавньої свердловини. Хочемо роздивитись „крутий” телефон у Сергія, але він поки що в кишені. Викладаємо суть проблеми. Парубок явно знітився. Проте оговтався і пояснив, що, дійсно, платню не отримував. Ще в госпіталі після поранення розрахувалися за один місяць служби і замовкли. Щоправда, нещодавно, вже після публікації, ще раз отримав місячну платню, а що буде далі не відає.


- Знаєте, мати завжди вчила не заздрити чужим успіхам і достаткам і не рахувати чужі гроші, - сміливішає Сергій. – Я не згущував фарби. Справді, справи складалися дуже кепсько, розгубився. Пригадалися публікації у пресі, телевізійні передачі, розповіді інших АТОвців, як нас залишають напризволяще. Вперше братів-АТОвців обдурили, коли обіцяли платити по тисячі за день в умовах бойових дій. В дійсності бувало, що не платили місяцями, розраховувалися частково. Згадав про все це і опустилися руки.


У перший час, коли потрапив у біду, поруч були волонтери, співслужбовці, доброзичливці, а потім раптом опинився у порожнечі. Хоча перевідували мене однокласники, друзі, але відбувалось це вже не так часто, як раніше. Не ображався, розумію – у кожного своє життя. Усі роки опорою була мама, а тепер, після загрози втратити роботу, вона з надією дивилася на мене, а я і сам залишився без нічого. Спасибі „Пораднику”, Булаху. Тоді Василь Миколайович не лише допоміг коштами, ще й повернув віру, що я в цьому світі не один. Адже не встиг приїхати додому, як у двір привезли зерно. Особливо фуражу для птиці зраділа мама, у неї засвітились очі. А незабаром із сільської ради передали гроші, зібрані моїми односельцями, і документи на землю. Мама впевнена, то допомогла ваша публікація. Вдячний всім своїм землякам, особливо друзям, хто не забуває. Коли йшли збирати металобрухт, то запросили і мене. Розумію, що я помічник уже не вельми вправний, але приятелі надали честь бути в їхньому гурті. Це розчулювало до сліз.


Твердження, буцім-то я розкручував щось вибухонебезпечне – повна несенітниця. Що це за штука, що відриває кисть лівої руки і не залишає ані подряпинки на правиці...


Телефон у мене і, справді, недешевий, але про це нехай розповість мама.


- Молила Господа врятувати сина, бо йшлося не лише за руку. Провідувала Сергійка у госпіталі вдруге чи втретє. Він трохи оговтався. Якось йому зателефонували, він фронтових друзів чув, а вони його - ні. Сусід по ліжку запропонував свій телефон, і розмова відбулася. Запам’ятала ту марку мобілки. У Серьожі якраз день народження був, то і купила. Бо ладна була віддати синові навіть душу, не доведи, Боже, кому такого горя...
Не змовчу і про свердловину, її встановили з першої синової зарплати, коли все ще було гаразд, до поранення. Він переслав гроші, хотів обрадувати нас. Сайдингом оббили лише дві стіни, на більше не вистачило коштів – отакі ми багатії.


Помилуй, Господи, від невістки, яка згодилася б їхати прахом у таксі, транжирячі гроші. Мені за таку сумму потрібно більше двох місяців ходити на ферму.


Тим, хто рахує наші кошти, заздрить удаваним тисячам та розпускає плітки, пораджу не робити цього, не гнівіть Небеса, не кличте біду до власних осель, будьте людьми!


Борис Бобришев,
Олег Лисун


Від редакції: Усередині серпня Сергій Юр’єв відзначить день народження, нашому землякові виповниться 20 років. Побажаємо імениннику всіх земних благ, а ще людського тепла, котрого він потребує більше, ніж хтось.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове