На теренах майже кожної держави, окрім звичайного люду, є ті особистості, котрих звикли називати неформалами. Здебільшого це молодіжні об’єднання різноманітних типів та класів. Що ж являє собою цей, уже в самій назві незвичний, неформат? Молодь, яка зараховує себе до будь-якого неформального гурту, головним своїм слоганом вважає : „Будь особливим!”  Особливість ця полягає багато в чому : і в одязі, і у музиці, і у світогляді, і у філософії. Та зараз виникає питання: „ Неформали – це мода чи окреме сприйняття навколишнього світу?” Спробую повідати читачам мої думки щодо цього. Адже існує думка критиків - й існує думка самої молоді. Тому мені, як молодій людині, набагато простіше пролити світло на деякі питання стосовно цієї теми.

Завдячуємо ми неформальним об’єднанням в основному Англії, де в далекі 60-ті роки почала зароджуватися дивна, як вважала тоді більшість, музика. Яскравим її представником є легендарна „Ліверпульська четвірка ”  під назвою «Beatles”, яка докорінно змінила розвиток рок-музики. Саме рок як напрям у музиці є тією інстанцією, від якої почали організовуватися фанати, що звикли називати себе, як і ми їх, неформалами.

Музика є основою в будь-якому об’єднанні молоді, що прагне виділитися із натовпу. Протест – ось що пропагують неформали. Бути особливим, мати свою думку і бути „не таким, як усі”. 

 

На сьогоднішній день „не таких” величезна маса. Молодь прагне показати себе - і вдалим вибором є саме музика та одяг. Не раз ви бачили на вулицях дивно вдягнених молодиків чи дівчат і озиралися, аби поглянути на них. Для більш старшого покоління це є дикістю, а для нас – звичайна річ. І це зрозуміло: молодь в усі часи прагне виділитися, показати себе з якоїсь незвичної сторони, аби тобою зацікавились. Тому я вважаю, що неформали –  данина моді, а не особливий світогляд. Наприклад, я маю друзів, які зараховують себе до того  чи іншого об’єднання, музикантів у тому числі, і більшість із них вважає, що це просто круто. Цікава музика, незвичний стиль одягу – все це для них є лише модою, стилем. Але в той же час багато з них - це освічені,  розумні та обізнані в різних сферах люди, з якими приємно вести розмову на різноманітні теми, які стосуються тієї ж музики чи літератури.

Емо, готи, панки, скінхеди, блекери, металісти, sXe тощо. Усе це назви так званих неформальних організацій. Коротко  про деякі з них :
- Емо - (скорочення від «емоційний») — стиль музики, що виник в середині 80-х років із Хардкор-панку. За час існування дуже змінився й урізноманітнився, розділившись, у свою чергу, на піджанри. Характерними ознаками емо-стилю є надривний вокал від крику до плачу і стогону. А молодь, котра відносить себе до цієї субкультури, називається емо-кіди. Яскраве вираження своїх емоцій – головне правило для емо-кідів. Вони відрізняються протистоянням несправедливості, особливим чуттєвим світоглядом. Здебільшого емо-кід – ранима та депресивна людина. Особливий одяг також відрізняє емо від решти молоді: рване волосся чорного кольору, котре закриває одне око,  дитячі прикраси на волоссі, пірсинг, чорні нігті і яскраво підведені чорним олівцем та тушшю очі. Традиційні кольори - чорний та рожевий.

- Готи - представники готичної субкультури, натхненні естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики. Свій епатаж готи спрямували в русло пристрасті до вампірської естетики, до темного погляду на світ. Характерний вигляд готів: чорний (темний) одяг, довге чорне волосся, високі шнуровані черевики, корсети, облягаючі чорні нарукавники, одяг під старовину, шкіряний одяг, нашийник з колючками, срібні прикраси окультної тематики.

- Панки – (англ., у сучасній мові – поганий, непотріб ) молодіжна субкультура, яка виникла у кінці 60-х – початку 70-х років у Великобританії, США, Канаді та Австралії. Характерними особливостями цього руху є критичне ставлення до суспільства та політики. До речі, з панк-роком тісно пов’язане ім’я відомого американського художника Енді Уорхола. Доволі цікавою є ідеологія цієї субкультури. Панки є прибічниками  соціально спрямованих ідеологій і прогресивізму. Вони прагнуть до особистої свободи і повної незалежності. Принципи - „не продаватися ”, „покладатися лише на себе ”. В основному панки  прямують до анархії.

Щодо іміджу : яскравий та епатажний. Більшість із них фарбує волосся у яскраві неприродні кольори, зачіска „ірокез ”, важкі черевики чи кеди, куртка-косуха , багато нашивок на одязі типу анархічних символів чи черепів.

- Straight Edge – чи не найцікавіша субкультура в наші дні. Скорочено  sXe. Виникла як реакція на сексуальну революцію, гедонізм й іншу відсутність стриманості, пов’язане з панк-роком.  У своїй найпростішій ідеології прибічники цього напрямку відмовляються від уживання будь-яких алкогольних напоїв, нікотину, наркотиків. У деяких випадках - дотримання вегетаріанства, відмова від продуктів, що містять кофеїн, медикаментів та невпорядкованих статевих стосунків.
Знак „Х” є найвідомішим символом straight edge і нерідко наноситься на кисть руки. Також цей знак можна побачити на одязі .

Про молодіжні субкультури можна говорити багато, але перейдемо до конкретики - нашого Бахмача.

У мене чимало друзів-неформалів. А як для нашого провінційного містечка, то їх не так і багато. І ось яскравими представниками „не таких, як усі”, є бахмацький рок-гурт  BEESWAX. Юні дарування грають Grunge. Гурт започаткований влітку 2009 року. Але на початку 2010-го склад змінився, коли до гурту приєднався Юра Санкін.  Отже, склад групи:

Юрій Санкін  - гітара, вокал
Влад Лук`яниця – вокал
Дмитро Очеретяний – гітара
Надя Мацко – барабани
Павло Назаренко – клавіші
Андрій Логвиненко  - бас.

Мені вдалося взяти невеличке інтерв’ю в одного з учасників, а саме Юри Санкіна.
- Скажи, Юро, як давно захоплюєшся рок-музикою?

- Буквально 2 роки тому я захопився напрямком рок-музики: закінчив школу по класу скрипки і в мене з`явилася можливість продовжити навчання по класу гітари. Я рік займався гітарою, але вважаю, що нормально почав грати тільки нещодавно.

- А чому виникла ідея грати в рок-гурті і як ти досяг такого результату?

- Восени 2009 року в мене з’явилося  велике бажання грати в рок-гурті. Фактично, я мотався по всьому Бахмачу в пошуках інструменту і місця для репетицій. І зовсім випадково дізнався від знайомого, що є можливість займатися в Будинку культури. На початку 2010-го я потрапив до цієї групи, яка тоді тільки починала працювати. У  BEESWAX граю із задоволенням, бо дуже люблю музику і рок, не дивлячись на те, що оцінки в музичній школі були не надто високі.

Як бачимо, навіть у нашому невеликому містечку можна досягти того, до чого прагнеш. Радує, що в нас є такі молоді ентузіасти, котрі не лише заочно захоплюються рок-музикою, а й в реалі заснували всі разом гурт, який сподіваємось частіше чути „на публіці”. Успіху вам!

Хочу сказати нашій молоді, що ми й справді особливі, і це не обов’язково повинно відображатися на наших музичних вподобаннях чи одязі, головне зовсім інше: бути індивідуальністю. 
Не втрачайте себе!