„Отчего хорошо так гармошка играет...”

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини культури

Опубліковано: П'ятниця, 12 квітня 2019, 10:29

Моє дитинство проходило у мікрорайоні поруч із бурякорадгоспом. Уже давно мешкаю у центрі міста, та про малу свою батьківщину, тепер цю містину прийнято називати північно-східною, не забуваю. Нещодавно випала нагода пригадати такі подробиці з дитинства і юності, про які, здавалося, забув назавжди. Приводом тому став Всеукраїнський фестиваль «ЧАРІВНА ГАРМОНЬ УКРАЇНИ». Дізнався про дійство з оголошення у вашій же газеті, загітував сусіда і подалися до Будинку культури. Скільки вражень, скільки щемних спогадів навіяли мелодії гармоністів. А з’їхались вони з Києва і Коростеня, Умані і Кобеляків, з Миргорода і Зеньківа – усіх міст не запам’ятав. На сцені виступили близько ста учасників. Декотрі колективи бачив раніше в телепередачах, але спостерігати і чути наживо – набагато яскравіше враження, зовсім інша справа.

Що ж мені згадалося... Жив колись на нашому кутку фронтовик – дід Андрій, прізвище Ковальчук. Був він розвідником, мав нагороди, знали старого вмілим рибалкою, неперевершеним мисливцем. Та найбільше захоплювало його вміння грати на гармошці. Це пізніше у наше життя прийшли сучасні інструменти, а тоді дід Андрій був бажаним гостем на більшості весіль, на інших родинних урочистостях. А коли траплялись свята, що працювати було не прийнято, дід Андрій брав до рук гармонь і грав для душі. Отоді і полюбив я цей інструмент на все життя. Особливо зворушливо звучала у виконанні вусатого гармоніста фронтова „Бьется в тесной печурке огонь...” Були в тій солдатській пісні проникливі слова: „И поёт мне в землянке гармонь...”, які й зараз звучать у моєму спогаді голосом колишнього воїна.

Справді, довгі роки гармошка була постійним супутником нашого тодішнього життя. Про все це згадалося тоді на концерті. Хоча виступ затягнувся, та здавалось, слухав би і слухав. Спасибі організаторам за таку чудову можливість дотикнутися до народного мистецтва у виконанні гармоністів. Спасибі і гостям, і нашим доморощеним музикантам за хвилюючі враження. Може б варто самим бахмачанам організувати подібну виставу. Очевидно варто, тільки викликає сумнів і занепокоєння та обставина, що в залі було обмаль глядачів. Чи не знали, чи байдуже вже нам мистецтво?

Уже ступав сходинками районного Будинку культури, коли крізь вечірню прохолоду долинули щемливі слова: „Отчего хорошо так гармошка играет...”, Справді від чого?

Микола Пасічніченко

• < Попередня
• Наступна >