Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
„Отчего хорошо так гармошка играет...”
- Деталі
- Категорія: Новини культури
- Опубліковано: П'ятниця, 12 квітня 2019, 10:29
Моє дитинство проходило у мікрорайоні поруч із бурякорадгоспом. Уже давно мешкаю у центрі міста, та про малу свою батьківщину, тепер цю містину прийнято називати північно-східною, не забуваю. Нещодавно випала нагода пригадати такі подробиці з дитинства і юності, про які, здавалося, забув назавжди. Приводом тому став Всеукраїнський фестиваль «ЧАРІВНА ГАРМОНЬ УКРАЇНИ». Дізнався про дійство з оголошення у вашій же газеті, загітував сусіда і подалися до Будинку культури. Скільки вражень, скільки щемних спогадів навіяли мелодії гармоністів. А з’їхались вони з Києва і Коростеня, Умані і Кобеляків, з Миргорода і Зеньківа – усіх міст не запам’ятав. На сцені виступили близько ста учасників. Декотрі колективи бачив раніше в телепередачах, але спостерігати і чути наживо – набагато яскравіше враження, зовсім інша справа.
Що ж мені згадалося... Жив колись на нашому кутку фронтовик – дід Андрій, прізвище Ковальчук. Був він розвідником, мав нагороди, знали старого вмілим рибалкою, неперевершеним мисливцем. Та найбільше захоплювало його вміння грати на гармошці. Це пізніше у наше життя прийшли сучасні інструменти, а тоді дід Андрій був бажаним гостем на більшості весіль, на інших родинних урочистостях. А коли траплялись свята, що працювати було не прийнято, дід Андрій брав до рук гармонь і грав для душі. Отоді і полюбив я цей інструмент на все життя. Особливо зворушливо звучала у виконанні вусатого гармоніста фронтова „Бьется в тесной печурке огонь...” Були в тій солдатській пісні проникливі слова: „И поёт мне в землянке гармонь...”, які й зараз звучать у моєму спогаді голосом колишнього воїна.
Справді, довгі роки гармошка була постійним супутником нашого тодішнього життя. Про все це згадалося тоді на концерті. Хоча виступ затягнувся, та здавалось, слухав би і слухав. Спасибі організаторам за таку чудову можливість дотикнутися до народного мистецтва у виконанні гармоністів. Спасибі і гостям, і нашим доморощеним музикантам за хвилюючі враження. Може б варто самим бахмачанам організувати подібну виставу. Очевидно варто, тільки викликає сумнів і занепокоєння та обставина, що в залі було обмаль глядачів. Чи не знали, чи байдуже вже нам мистецтво?
Уже ступав сходинками районного Будинку культури, коли крізь вечірню прохолоду долинули щемливі слова: „Отчего хорошо так гармошка играет...”, Справді від чого?
Микола Пасічніченко
Детальніше...