Незабутня зустріч з Ольгою Батьковською або презентація книги «Тримай мене, любове»

Рейтинг користувача:  / 1

Деталі

Категорія: Літературна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 03 листопада 2017, 09:52

18 жовтня у Бахмацькій районній бібліотеці відбулася незабутня зустріч із відомою українською поетесою Ольгою Василівною Батьковською. Авторка презентувала книгу «Тримай мене, любове», до якої увійшли кращі твори трьох попередніх збірок поетеси та її нові поезії. Вир людських почуттів, філософські роздуми про існування людської душі на Землі, плин життя, його неповторність і краса – головні мотиви поезії та прози Ольги Василівни. На презентацію завітали міський голова Шимко Павло Миколайович, директор Бахмацької ЗОШ І-ІІІ ст. №4 Лемешко Лариса Борисівна, заступник директора з НВР Бахмацької ЗОШ І-ІІІ ст. №4 Трикоз Оксана Миколаївна, працівники районної бібліотеки, учитель української мови та літератури Бахмацької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Кошіль В.С. разом зі своїми вихованцями. Шанувальники поезії висловили свою вдячність, любов, повагу, щирість, гордість за людину, яка прославляє Україну, звеличує, збагачує її у своїх глибоких ліричних творах. Під час презентації книги «Тримай мене, любове» міський голова Шимко П.М. нагородив Ольгу Василівну Дипломом «Літератор року».

Переповнюють почуття гордості, коли у 2017 році Ольга Василівна стала лауреатом Літературного конкурсу «Книга року - 2016» у Чернігові в номінації «Поезія» за книгу «Блукаюча рампа душі» - це надзвичайно приємна подія.

Уцілому у творчому доробку поетеси понад 1000 віршів, афоризмів, замальовок та оповідань. Твори «Осінній мотив», «Віддай своє серце любові», «Твоя полонила співоча печаль», «Сумуй за мною», «Плакала скрипка», «Слався, наш Бахмаче», «Залізнична святкова», «Станція Бахмач», «Я народилася там», «На Савур-могилі» покладені на музику місцевих композиторів О. Іванька, В. Верешка, В. Паращенка, М. Пилипенка, М. Лисюка, Н. Омельченко, які ми, присутні, слухали з великим задоволенням.

У поезію Ольги Василівни неможливо не закохатися. Це - окремий світ, який дає змогу відправитися в подорож незвіданих мрій, незабутніх бажань, трепетних спогадів:

Запроси мене на танго чистих мрій,
В пристрасть подиху холодної печалі,
У глінтвейні свого подиху зігрій,
Серпанково закружляй все далі й далі…

Серед розмаїття шедеврів української поетеси обрати найкращий досить важко. Адже кожний – по-своєму чудовий, несе в собі неперевершену тишу та безжалісну зливу людських почуттів, освячених коханням. Саме це хотіла передати авторка у вірші «Ти тільки мій» :

Ти тільки мій. Нікому не віддам.
Настільки мій, що душу відчуваю
Коли ти десь. І всупереч літам
Життя твоє з тобою проживаю…

Іноді здається, що поетеса підбирає слова, ніби дорогоцінні корали, а потім робить із них чарівне намисто, яке неймовірною легкістю огортає читача:

Там миготливі зорі шепотять
Про спалах і розлуку зорепадів,
Галактики таємності киплять
В гравітаційно- круговертній владі…

Поєднання задушевних інтонацій загальнолюдської теми материнської любові, від якої немає у світі нічого святішого, висвітлено у вірші «Береза ронить сльози навесні»:

Береза ронить сльози навесні,
Співа пташина у садочку тихо,
Там мати ходить, ніби уві сні,
Колише в думці застаріле лихо…
Любов синівську втратила давно,
А як чекала, серцем доглядала,
З тривогою вдивлялася в вікно,
З доріг дитину любо пригортала…

Шанобливо й витончено, майстерно й піднесено авторка «малює» живописні картини природи, відтворюючи соковиті кольорові гами, озвучені шелестом листя у вірші «Здрастуй, Осінь»:

Сонце викотилось в просинь,
Посміхнулося привітно:
Здрастуй, Осінь! Диво-Осінь,
Моя панночко тендітна…
На зміну пейзажу із золотого дива приходить білосніжна, зацукрована акварель зими:
У вікні горобинку цілує засніжень,
Лебедино кружля в білочолому сні,
Кожен порух крила його ніжних наближень
Оживляє, веде в дивовижжя ясні…

Поезія Ольги Василівни змушує замислитися над величним, якою є любов до рідної країни. Ноти патріотизму, щему та болю за воїнів-визволителів, героїв, які досьогодні віддають своє життя заради нашого спокою та миру, у вірші «Я хочу перекреслити війну»:

Тікаю від страшного сьогодення.
Я порпаюсь в душі, в гіркім натхненні,
Я хочу перекреслити війну,
Що вперто силу сіє руйнівну…

Поезія – це стихія, вир спогадів, почуттів, які не дають спокою, ятрять серце. Коли людину відвідує муза або «приходить» натхнення, їх уже не втримати – енергія і рядки б’ють із середини й просяться на папір:

Я не складаю вірші, я пишу:
Душею, болем, пам’яттю, любов’ю…
У полум’ї творю, горю, грішу…
То навперейми мчу, то за тобою…

Дійсно, кожний вірш - це частинка себе, свого життя, своїх пріоритетів. А ще – це загадка, а, можливо, потік радості чи суму, які здатні зворушувати, надихати, зцілювати душу, заспокоювати, створюючи емоційну «композицію».

Шановна Ольго Василівно, від щирого серця бажаємо Вам міцного здоров’я, творчих злетів, нових перемог, родинного затишку, щирих почуттів та усіляких земних гараздів.

Безперечно, Ваша поезія варта того, щоб узяти її з собою в далеку мандрівку, яка носить назву – ЖИТТЯ!

Оксана Трикоз,
ЗДНВР Бахмацької ЗОШ І-ІІІ ст. №4

• < Попередня
• Наступна >