Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Слідами народознавчої експедиції

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Вишивка – поезія душі й оберіг
Поблизу Сейму, славної ріки,
Розкинувсь край наш, хлібний і цукровий.
Тут найсолодші родять буряки
І барвами достатку і любові
На полотні, немов кристал цукровий,
Мережаться барвисті рушники.
О. Батьковська


Наша бахмацька земля красива своєю природою, багата родючою землею, роботящими й талановитими людьми: письменниками, художниками, артистами, вишивальницями.


Пошуки останніх привели нас цього разу до знаменитого села Піски, де люб’язно погодилася познайомити нас з пісківськими вишивками директор місцевої школи Євченко Валентина Костянтинівна, до речі, сама вміла вишивальниця, Привітна господиня навчального закладу тепло зустріла наш клас, організувала цікаве спілкування з розповідями, мультімедійною презентацією та піснями про українську вишивку, а ще з гарячим чаєм та смачним пісківським печивом. Барвисті квіти, ніжні котики, а особливо пишні лебеді на рушнику, виконані майстринею зачарували нас.


А приїхали ми до Пісок у день Мотрони, адже знали про народознавчу Берегиню Євченко Мотрону Петрівну, яка 50 років працювала в цій школі вчителем української мови та літератури. Ми переконані, що багато хто знє її як гарного вчителя, щиру українку, гарну жінку, красиву, часто у вишиванці. ЇЇ в оточенні барвистих вишивок можна бачити на величному щорічному дійстві Дня села. А скільки свят, виховних заходів, показових уроків, вистав з українським народним колоритом проведено за час роботи в школі. За вишивками пані Мотрони можна вивчати історію української народної вишивки взагалі. Зберігає вона рушники матері й бабусі. На них рослинний стрічковий орнамент з квітами маку, лілій, троянд, виконаний хрестиком та обманкою, червоними й чорними нитками. Обманкою вишиті троянди, лілії, обрамлені прямими та хвилястими лініями. Є рушник із двома лініями стрічкового рослинного орнаменту та вазонами квітів над ними.


У колекції Мотрони Петрівни більше десятка жіночих сорочок, вишитих на домотканому лляному та конопляному полотні. З уствавками й без, з пухликами, мережкою та зубчиками. На рукавах рослинний орнамент, а на подолах давніх бабусиних сорочок 50-60 років ХІХ століття – геометричний, рослинно-геометричний та рослинний орнамент, вишитий чорними нитками, мережкою, зубчиками. Вишивка із зубчиками є також на вузеньких манжетах рукавів. Підточки з «подилками» перешивалися до новіших сорочок з вишитими іншим кольором рукавами зрослинним узором. Мамині сорочки уже вишиті здебільшого на фабричному полотні «парусині» чи «калінкорі». На одних вишиті тільки уставки та верх рукава, а на інших вишивка розкидана по всьому рукаві. Є сорочки святкові, на будень, постові. На буденних сорочках вишивка дрібніша. Зацікавили нас мамині подилки, які вишивалися окремо від сорочки (ми б назвали їх під’юпниками). На них широка смуга винограду, мережка й «огірочки» по низу.


Мотрона Петрівна вишила й собі три сорочки, перезнявши візерунок з бабусиних та маминих (виноград, троянди), додавши вишивку на грудях, бо зараз же носить їх без корсетки. Вишила також три короткі вишиванки з пишним рослинним орнаментом. «Адже завжди, - як каже майстриня,- відчуваю себе українкою».


В останні роки вишиває рукодільниця рушники, наволочки, підзорники на канві або на тканині для вишивання яскравими нитками, маленьким хрестиком (не всіма речами користується майстриня, але творить мелодію душі із задоволенням на радість собі й людям).


Красива мова, цікава розповідь зачаровує нас, а пісня з її вуст полонить душу, заворожує серце. Скільки доброго й цінного може ще повідати ця Берегиня мудрості народної.


«Зів’яли вже квіти на материних рушниках. Відлетіли вже в райські кущі дивні птахи з материних рушників. І лише тепло материнських рук бережуть материні рушники ще й досі», - писав наш земляк В. Вовк. Ми твердо віримо, якщо будемо прислухатися до таких слів, знатимемо, перейматимемо досвід, черпатимемо мудрість таких Берегшинь, якщо вишиватимемо – ми будемо, у нас буде майбутнє. Адже вишивка- поезія душі й оберіг.


Юлія Шевченко, учениця 10 класу та
Антоніна Ворона, учитель української мови
та літератури Бахмацької ЗОШ І-ІІІ ст. № 4

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове