Але, як на мене, безперечним мінусом усіх без винятку конкурсів є їхня стандартизація, тобто всі індивідуальності треба міряти однією міркою. А чи можлива вона при тому, що кожна людина – це цілий всесвіт? Що, власне, і демонстрували дівчата. І дивували – кожна по-своєму. Так,Таня Дяченко(гімназія) підкорила і глядачів, і журі чудовим акапельним виконанням української народної пісні та нестандартним для юної пані захопленням – шахи. А ось Альона Янкявічуте (шк.№5) – власноруч вишитим рушником, з орнаментом, притаманним саме нашій Чернігівщині. Також пісню обрали своєю візитною карткою Олена Семеренко (шк.№5) і Ольга Башей(шк.№1). Запальним українським танцем захоплювала Шевченко Інна з 1-ої школи, під веселу народну пісню „Я дівчина молода”. І напевне, не одну мамину чи бабусину сльозу викликав вірш „Жіноча доля” у виконанні Юлі Касьяненко, учасниці з школи №5. До речі, в ході програми звучали вірші молодої бахмацької авторки Людмили Самородної.

У конкурсі „Проза життя” дівчатам допомагала умовний продавець, котру вони переконували, як їм конче потрібен саме акційний косметичний набір; у конкурсі „Зрозумій мене” і „Танцювальний майданчик” – юнаки. І треба сказати, останній і був найвдалішим – „відірвалась” молодь на сцені по-повній. Це можна зрозуміти: кому ж і танцювати, як не їм, юним. А от такий легкий конкурс, як казковий, чомусь явно збентежив конкурсанток. Чому, власне, також зрозуміло: не читають наші діти „комп’ютерної епохи”. І навіть у бліц-конкурсі „Назви казку” були такі досадні ляпи, як „Чук і Гек”(оповідання) або „Лебідь, Рак і Щука” (ця байка взагалі у школі вивчається). Наступним етапом треба було розповісти казочку „своєму” малюку – це був конкурс майбутніх мам, в якому фантазію і недитячу мудрість проявила Таня Дяченко: в її казочці були і мораль, і гумор. А одна з конкурсанток так і не справилась з завданням, можливо, розгубилася на сцені – тож малюк би у неї довго б не заснув! Та конкурс є конкурс – треба не лише гарно продефілювати, а й свої  вміння показати.

З таким запалом, як бахмацькі аматори сцени - наприкінці свята: у зіркових пародіях глядачі впізнавали Аллу Пугачову, Миколу Баскова, Вєрку Сердючку.  З такою пристрастю, як до щему в серці лунав саксофон Юрія Шарапи, чи з південним жаром звучала іспанська пісня у виконанні Оксани Андрійко.

Оксана і Юрій - ведучі і автори ідеї, талановиті й енергійні, не новачки на бахмацькій сцені, тож хотілось би висловити їм загальне побажання від глядачів-бахмачан: бачити їхні проекти частіше. Але... Зрозумі-ло, що за всіма проектами стоять суворі реалії у формі грошового еквівалента.  За фінансову допомогу в підготовці конкурсу „Бахмацька красуня – 2010” дякували регіональним представникам Оріфлейм, підприємцю Василю Булаху, райдержадміністрації.