Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
„Краще погано їхати, ніж добре йти”
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 26 березня 2010, 14:34
Є така відома приказка. Так-то воно так, та не завжди. Буває, що не їхати, ані йти просто не має можливості.
Я, приміром, кілька разів була учасником рейсу – екстриму по маршруту Бахмач – Курінь, Курінь – Бахмач. А зі мною учасниками цих же маршрутів було багато людей. Уявляю, скільки було в їхніх організмах додатково виділено адреналіну. Як всі полегшено зітхали, коли виходили на кінцевій зупинці. „Ура! Доїхали!” І всі раденько „розбігались” по роботах. Розбігались взяла у лапки, бо реально бігти або йти в прискореному темпі по міні – айсбергах, що накопичились і на шляхах, і на тротуарах, одним словом, скрізь – просто неможливо.
Я безмежно вдячна водію автобуса, бо він в повному розумінні слова – супер-водій. Він керує автобусом по такій трасі, що інші б шофери ні за які великі «бабки» не ризикнули сісти за кермо. А додайте те, що салон автобуса переповнений жахливо. Іноді дивуєшся, як стільки люду може втиснутися в досить скромних габаритів автобус? Автобус пищить. Так, так, пищить, проте слухняно крокує колесами по далеко не ідеальній трасі. Ось-ось, здається, послизнеться і.... завалиться на бік. Ні! Скрегоче, а випрямляється і - вперед, вперед...
Господи! Перехрестилася, жаліючи пасажирів, шофера і автобуса. Адже транспорт розрахований на перевезення певної кількості людей. В дійсності це не так.
Напрошується питання : а чи не репне колись автобусна підлога і все інше? І заспокоюєш сам себе: ні, цього не станеться, бо ж ми усі в тому автобусі – ну, наче отой фокусник Коперфільд, що заховує себе у маленьку кубічну коробку. Поміщається! Чим ми гірші за фокусників? Але... Він творить фокус. Цирковий. І не на трасі, не в автобусі, а у спеціальних умовах. А нам реально буває страшно.
Знов постає питання: Чи не можна виділити або знайти додатковий пасажирський транспорт, хоча б у години „ПІК”? Є в регіоні, у місті депутати, керівники-посадовці. От у мене до них прохання : „ Будьте добрі, налагодіть нормальний транспортний зв’язок між селом і містом, зокрема – Курінню і Бахмачем”. І дорогу можна ж чимось посипати, якщо чистити немає чим і за що!
Невже нікому немає діла до простих громадян, яким потрібно добиратися на роботу і з роботи?..
Ліана Лещенко.
с. Курінь.
с. Курінь.
Детальніше...