Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Зі святом!
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 05 жовтня 2012, 20:32
Буває час, коли щоденні турботи стають аж надто занудними. Мимоволі починаєш згадувати своє веселе безтурботне дитинство, юність... Ніяких тобі проблем – прийшов зі школи, уроки поробив і займаєшся своїми справами. І так інколи хочеться повернутися туди, за свою парту, слухаючи такі тепер короткі уроки та виконуючи такі легкі домашні завдання. А ще... знову зустрітися з учителями. З тими людьми, які наполегливо втовкмачували у наші неслухняні, забиті зовсім не тим, чим треба, голови елементарні речі з математики, рідної мови, історії...5 жовтня ми будемо святкувати День учителя. Особисто я лише зараз, досягнувши повноліття, ставши дорослим, обравши собі професію, усвідомлюю їхню щоденну наполегливу роботу, терпеливість у відношенні до учнів. Звичайно, кожна професія по своєму необхідна. Але все ж таки, як це – бути саме вчителем, кожного дня спілкуючись зі школярами, слухаючи вигадані наївні «відмазки», чому хтось не виконав домашнє завдання, перевіряти десятки конспектів і наполегливо додавати свої камінчики у ще не повну освітню мозаїку молодого школярського розуму. Про це ми і спілкувалися із Шостак Валентиною Миколаївною, вчителькою української мови та літератури.
- Скільки років Ви працюєте у школі?
- В освіті я 23 роки. В гімназії працюю уже 12 років.
- Коли і чому Ви захотіли стати вчителем?
- Ще, мабуть, у першому класі. Я вперше прийшла в школу, побачила добрі очі вчителя, яка навчила читати, писати. Я інколи намагалася навіть міміку повторювати, жести переймала своєї першої вчительки. Для мене вона була майже кумиром. Отже, сама тоді я захотіла так само навчати дітей. Ця мрія зберігалася дуже довго, і я втілила її у життя. Хотіла викладати саме рідну – українську мову. І добилася цього.
- Про що Ви думали, йдучи на свій перший урок?
- Коли йшла на перший урок після закінчення свого Ніжинського державного педагогічного інституту, трохи хвилювалася. Хотілося якнайбільше дітям розповісти інформації, але – чи слухатимуть вони мене?
- Отже як воно – працювати вчителем?
- Прекрасно! Я кожен день маю змогу спілкуватися із своїми дітьми рідною мовою. Розповідати про рідне слово. Доносити до серця дитини все найкраще про надбання нашої культури, а ще – допомагати їм у всьому.
Валентина Миколаївна – класний керівник випускного 11-А класу. Старшокласники поважають її за вміння знаходити спільну мову з ними, щирість, відкритість. Про це розповіла одна із випускниць, Баєва Ірина Юріївна.
- Скажи, тобі подобається школа? Із яким настроєм просинаєшся вранці, знаючи, що тобі сьогодні на уроки?
- Звичайно, я дуже люблю школу ще з перших класів. На мою любов до навчання впливала бабуся, у минулому вчителька початкових класів. Вона дала мені «підґрунтя», базу знань. У деякій мірі роботу вчителя можна порівняти з роботою будівельника, тільки вчитель закладає фундамент знань. Я дякую першому вчителю, який дав мені потрібні знання. Наш класний керівник Валентина Шостак – приклад людини, яка доступно, зрозуміло може донести нам знання про навколишній світ, а особливо про українську мову та літературу. Отже, просинаюсь я із чудовим настроєм, знаючи, що в звичайний будній день зможу ще раз зустрітися з однокласниками, отримати додаткові знання від учителів.
- Як ти думаєш, робота вчителя важка?
- Я думаю, так. Важка. Але й цікава водночас. У них такий прекрасний шанс – ділитися своїми знаннями із іншими людьми, дітьми. Та це складно. Учителю потрібно ретельно підготуватися до кожного уроку, знайти додаткові матеріали, адже, на жаль, не завжди є потрібне забезпечення підручниками. І тому вчителі змушені самі шукати додаткову інформацію. Але вони все роблять заради того, щоб ми стали освіченими, гідними громадянинами нашої держави.
- Ти випускниця. Скажи, як на вибір твоєю майбутньої професії вплинули вчителі? Якщо вплинули, то як саме?
- Звичайно вплинули. Своїми порадами. Знаннями, які вони мені давали. За це їм всім велике спасибі. Я вже визначилась, ким буду. Учителі підготували мене до складного дорослого життєвого шляху.
- Дякую.
Вони навчили не одну дитину. Деякі „випустили” не один клас. Не один конспект перевірили. Подарували знання нашим братам, сестрам, дітям. І найвища нагорода для них – це широко відкриті захоплені очі першачків, вдячні посмішки школярів, квіти від випускників. Але учні приходять і йдуть у доросле життя, а вчителі кожного дня приходять у школу, щоб знову дарувати світло знань учням, намагаючись не впустити жодної дрібниці, навчити всьому, що знають самі.
Шановні вчителі! „Порадник” вітає Вас із професійним святом! Нехай завжди достойно буде нагороджена Ваша робота, а за знання, які Ви даруєте людям, Вам дякують добрим словом!
Олександр Іванько
Пошук по сайту
Детальніше...