Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Сліди батьківських чобіт

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

20 листопада – Всесвітній день дитини 


Люди доброї волі хочуть, щоб діти всіх народів були захищені від незгод, голоду, мали все необхідне для життя. На жаль, не у всіх дітей було і є хороше дитинство. Про один випадок з життя дитини я хочу розповісти.


Коли я навчалась у п`ятому класі, то подружилась з дівчинкою, Оленкою Гашенковою.


Ми з нею разом готували уроки, ходили до бібліотеки.


Якось вона запросила мене на свій день народження. Ніколи до цього я не була у неї вдома.


Маленький будинок Гашенкових був зовні схожий на будинок „пана Гарбузика” із казки „Пригоди Цибуліно”.


Коли я зайшла, то мене привітно зустріла Оленчина мама: „Здрастуй! Проходь до кімнати”.


Кімната невеличка, з одним світлим вікном, вразила мене малюнками, розвішеними на стінах. Вони всі були виконані у чорно-білих кольорах, на цупкому папері.


- Ой, які гарні малюнки! – Вигукнула я. – А хто їхній автор?


Оленка відповіла:


- Мамин батько, мій дідусь.


- Він, напевне, був професійним художником?


- Ні, самоуком.


- Як би я хотіла з ним познайомитись, - вела розмову я далі.


- Мій дідусь загинув на фронті, - тихо мовила подружка.


Я зніяковіла:


- Пробач, будь ласка.


У кімнату зайшла мама Оленки.


- Мої любі діти, я чула вашу розмову. Ліанко, батько мій був здібною творчою людиною. Коли він ішов на фронт, то сказав: „Донечко, бережи маму, себе і малюнки”. Я пообіцяла, що все виконаю. Коли батько ішов з двору, а тоді якраз пройшов дощ, то на глинистому грунті залишилися відбитки його чобіт. Накрила я два сліди коритом, - з очей жінки потекли сльози, - так от, через рік отримали ми похоронку про загибель батька. Мама померла наприкінці війни. Усе, що мені вдалося зберегти, то це малюнки і сліди від батьківських чобіт. Хочеш, покажу їх тобі?


Я ствердно кивнула головою.


Неподалік – долина, лежало догори дном корито. Воно було обсажене чорнобривцями. Оленка з мамою підняли корито і я побачила висохлі сліди від чобіт, які залишились від людини, що теж захистила нас від фашизму.


Ліана Лещенко,
с.Курінь

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове