Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Світитимуть яскраво «Обмачівські зорі»

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Бал родючості обмачівських ґрунтів не найвищий, тим з більшою приємністю сприймав минулорічні повідомлення про врожайність озимих і кукурудзи. Наприклад, пшениця дала тоді по 56 центнерів з гектара, а качаниста - по 93. Ще ніколи присеймівська нива не віддячувала так щедро. Захотілось дізнатись, чим живуть трудівники ТОВ «Обмачівські зорі» нині. Зустрівся з директором Товариства О.І. Миколаєнком.


- Олеже Івановичу, змалюйте стисло економічне обличчя вашого сільськогосподарського підприємства.


- Головна наша цінність - люди і земля, на якій ми працюємо. Орний наш клин сягає майже 2500 гектарів. Утримуємо 1000 голів великої рогатої худоби, з них 310 корів. Відгодівлю ВРХ поступово згортаємо, нарощуємо дійне стадо. Нині надої не вельми високі, влітку на природних заливних випасах маємо по 20 літрів на корову. Знаємо, що наша білопінна продукція на природних кормах має найвищий ґатунок як по харчовим, так і по цілющим якостям.


- До молока ще повернемось, розкажіть, як вдалося у 2014 отримати високий урожай збіжжя.


- Секрету немає. Якраз у минулому році придбали нову техніку, задіяли новітні технології, звісно, і погода посприяла. Використали насіннєвий матеріал високої репродукції, внесли достатньо міндобрив. Не забарились агрономи із обробітком площ проти бур’янів і проти хвороб. Результат, не приховую, здивував і нас – на такий не розраховували. Обмачівська земля ніколи не була такою щедрою. Минулорічний здобуток надихає. Показує наші можливості, хочеться здолати цю планку ще.


- Кажуть, вітаміни родючості суттєво подорожчали. Чи не завадить це внесенню їх у достатній кількості ?


- „Подорожчали” - не те слово, ціни зросли катастрофічно. Тепер за тонну мінеральних поживних сумішей запитують до 10 тисяч гривень. Добре, що наше Товариство закупило їх заздалегідь. Забезпечені і посівним матеріалом. А от пальне, мастило, запчастини… Від очікування цін на них голова болить вже зараз.


Сівба може розпочатись вже через місяць, а у нас на слуху майдан, Небесна Сотня, сепаратизм. Це важливо, але ж не маємо права забувати про найважливіше українське призначення у світі - наш край славиться зерновиробництвом.


- До речі, спеціалісти стан озимих оцінюють не найкращим.


- Та що спеціалісти! Не потрібно бути фахівцем, щоб усвідомити складність ситуації. Осінь видалась сухою, від того сходи зріджені. Тепер от доймає аномальна зима. Згадайте морози-тріскуни на голу землю, потім відлиги серед грудня, знову сніги, морози, дощі. У нас майже 400 гектарів під озимими, болить душа за ці площі. Дав би Бог, щоб щось вродило.


- Скільки людей трудиться у вашому колективі?


- Стараємося забезпечити роботою всіх. Всього працюють 114 чоловік. Тваринники, зрозуміло, зайняті цілорічно. Доярок у нас 16, є телятниці.
На механізаторів, водіїв основне навантаження припадає під час весняної сівби, потім настає догляд за сходами, нарешті приходить збирання.
- Мабуть, доречно назвати кращих з них.


- Є в нас доярка Вікторія Петрівна Патай, в минулому році отримала по 4600 літрів молока від кожної корови. Старанна в роботі Людмила Валентинівна Зівакіна, вона - телятниця. Мабуть, часточка її праці є в здобутках кожної з доярок, адже вона готує поповнення для дійного стада. Не можу не згадати про водія Сергія Івановича Мачульського. Трудиться у нас родина Патаїв, де Петро Левкович - водій, Любов Іванівна - доярка, а їх син Микола - механізатор.


- Згадав, що Патаї з віддаленої дільниці, як дістаєтесь тепер до Осічі?


- Це болюча наша проблема. Взимку так-сяк долаємо річку по льоду, в решту часу добираємось в обхід, аж через Батурин. От і доводиться долати 29 кілометрів. Це при тому, що від нас до райцентру навпростець через Пальчики – всього 24. Витрати від цього захмарні. Серед літа виручає човен, але, погодьтесь, це не транспорт.


Порахували і вирішили зводити дерев’яний міст, як це було раніше. Підрахунки робили ранньої осені, а тепер ця справа і поготів буде економічно вигідною. Вже заготовляємо деревину, організували бригаду. Колись у нас зводив мости неперевершений майстер цієї справи Петро Дмитрович Рідченко. Поважний вік вже не дозволить майстру взяти на себе таку відповідальність, але до порад ветерана дослухаємось. У бригаду мостобудівників запросили обмачівців, осічан, навіть кербутівців. Хоча це виллється у копієчку, все ж скоро окупиться. Тим паче, що вартість бензину стає на вагу золота.


- У колективі Товариства здебільшого літні люди?


- Чому. Приходить до нас і молодь. Хотілось би бачити юних облич більше, та сьогодні багато хто шукає щастя далеко від домівки. Це стосується не лише нашого села.


Якраз нагода згадати наших пенсіонерів. Недавно пішла на заслужений відпочинок головний зоотехнік Галина Дмитрівна Демченко. Став пенсіонером і наш безвідмовний водій Михайло Іванович Цепух. Сумлінними були вони в роботі, спасибі нашим трудівникам.


Життя продовжується, приходить у Товариство молодь, продовжуватимемо ростити врожаї, вироблятимемо молоко, виконуватимемо свою одвічну хліборобську справу.Хотів би сказати окреме добре слово на адресу осічан. У них складніші і робота, і побут, і відпочинок – адже живуть на віддаленій дільниці. Трудиться там працьовитий, дружний і злагоджений колектив. Ні по чім їм ні повені, коли село залишається відрізаним від цілого світу, ні потреба об’їжджати за тридев’ять земель. Керує цим господарством Олександр Михайлович Вінник. Вміє націлити колектив на виконання виробничих завдань...


Автор скоро на власні очі переконався у правдивості тих оцінок, зустрівши осічан, які прибули отримувати винагороду за земельні паї. І тут вони були гуртом. Крім Олександра Михайловича Вінника, водій Петро Левкович Патай, охоронець Микола Григорович Кухаренко, фуражир, а влітку пастух, Володимир Іванович , оператор по обслуговуванню молокопроводу Володимир Миколайович Вінник, колишній водій, нині пенсіонер, Михайло Андрійович Патай. Дружною сім’єю живуть осічани і обмачівці. І від того «Обмачівські зорі» світитимуть яскраво завжди.


Борис СЕДАЧ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове