В попередньому номері ви, наші шановні читачі, прочитали анонс цієї події, а сьогодні – докладніше. І як мовиться, з перших вуст. Ведемо розмову з організатором вже традиційного осіннього ярмарку, вчителем хімії Бахмацької гімназії, І.Г.Мартиненко. Ірина Григорівна зізнається: спочатку думала, що спробують діти раз-другий, та й втішаться, не сподівалась на продовження. А воно ось як сталося – все набирає обертів, шириться, урізноманітнюється, асортимент все збільшується. Ярмарок проходить в рамках декади хімії та біології, восени- тому як сезон багатий.

 

І.Г.- Переживала, що діти відриваються від занять, але адміністрація пішла на зустріч – вирішили зробити ярмарок раніше в часі, щоб і продавцям нашим легше, і щоб покупці у них були. Діти з великим задоволенням і ентузіазмом беруть участь як в організації, так і в самому ярмарку.
Наш кор.: - А покупці – хто? Чи були “високі гості”?
- Приходять батьки, бабусі, сусіди, з найближчих будинків, багато – з вулиці Я.Мудрого. А гостей запрошували в перший рік( проводимо четвертий рік поспіль): і адміністрацію, і наш відділ освіти. Перші – не приходили жодного разу, а наші, з відділу, відвідують щороку.
- І купують?
- Звісно. Ось поглянете, до 12 години вже майже нічого не буде.
(І правда, капусти я вже не встигла придбати, а стільки ж було!) Дітям дуже подобається продавати, визначаємо в класах продавців за бажанням. В перший рік робили і декорації, пропонуємо одягати національне вбрання (таких було чимало) й інші костюми, але з цим важко.

 

 

 

Ці “цигани”- з 7-А, класу Дуб’янської Олени Григорівни. Нужна Юля, Тищенко Іра, Арендар Аня і Аббасов Заур пригощали суто українськими варениками й картоплею, та все перевершив диво-коровай.

І.Г. – Від виручених грошей кожен клас відраховує на загал - гімназії, так, в минулому році ми за них купили штучні квіти на 4-й поверх. А решту витрачають на потреби своїх класів.

Питаю потім дітей:”Куди плануєте гроші витратити?” Відповіді: вазон для квітів, самі квіти, стільці для класу, стілець вчителю. Заробили – хто скільки, і 130, і 70, і менше було. Та головне – свої, зароблені.