Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Бахмаччині - свій хліб!

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Хтось підмітив, що у сучасних хлібних магазинах якраз хлібом і не пахне, тому здивувався, вловивши давно забутий апетитний аромат пекарні. Пригальмував кроки, звертаючи увагу на ларьок, затиснутий поміж стоматологічним відділенням і колишньою „лікарнею на кругу”. Згадав, що якраз потрібно купити буханець. Підійшов, поцікавився, чи давно ларьок почав працювати. Виявилось, пропонують паляниці покупцеві тут лише кілька днів, а виготовляють їх на підприємстві, яке започаткував фермер, він же й підприємець - Василь Булах. Хліб сподобався - і смачний, і свіжий, і духмяний. Захотілось розповісти про ініціатора його виготовлення, адже тема хлібопостачання для бахмачан, та що бахмачан - всіх мешканців району, досить актуальна. І ось випала нагода зустрітись з Василем Миколайовичем.


- Що надихнуло вас узятися за цю клопітливу справу?


- Знаєте, одна з мрій дитинства - стати пекарем. Дивувало, як мамині вправні руки ліпили з тіста пиріжки, рулети, хлібини. Саме паляниці дивували найбільше. Такого смачного, як у мами, хліба не довелося смакувати вже ніколи. Мрії раннього дитинства забулись, душа потребувала іншого, більш сучасного, пов’язаного з технікою.


Якось у компанії обговорювали інцидент, що виник на інаугурації Президента. Пам’ятаєте, молодий вояк почесної варти знепритомнів перед самим Порошенком. Отоді й ділилися думками з цього приводу. Врешті-решт прийшли до висновку – сьогодні наше здоров’я зовсім не те, що було у наших дідів-прадідів. Причини називали різні. Найчастіше закидали на низьку якість сучасних продуктів. Тоді й згадав давню-давню свою мрію. І сказав на гурт: „Ось освою випічку справжнього хліба, без домішок, ароматизаторів, без всього зайвого. Буханці будуть такими, як пекли у селі наші бабусі, мами”.


Компанія зустріла мою заяву не дуже серйозно. І це ще більше підігріло мою рішучість втілити задумане у життя.


- Той випадок досить давненько трапився. Чому затягнулось у часі здійснення вашої мрії ?


- Дійсно, затягнулося. Не стану переказувати епопею походів по інстанціях для отримання дозволів, узгодження суміжних проблем, пошук підходящого приміщення. А потім потрібно було знайти виробника пекарського обладнання. Адже устаткування мало відповідати зазначеній потужності. Хотілося придбати міні-завод надійний, але не занадто дорогий. Завзяття досить рішуче остудив стрибок долара. І все таки вирішив не зупинятись. Дочекався таки першого буханця.


- Кажуть, на пекарні не зупинитесь, у вас є ще задуми виробляти екологічно чисті продукти?


- Так, коли вникав у пекарську справу і відвідував підприємців, хто вже цим займався, то чимало спілкувався з досвідченими людьми. Дехто з них освоїли допоміжні виробництва – одні варили сир, інші збивали масло, а котрісь виготовляли ковбаси. Якось пригостили вже забутою «Одеською», тією «Одеською», що була колись по 2.60, кільця якої мали неповторний аромат і неперевершений смак. Отоді й задумав: випечу хліб - займусь ковбасами. Це виробництво складніше, ніж випічка, але, як говорять, не святі горщики ліплять. Мрію, що налагоджу виробництво продуктів, які були б корисні для нашого здоров’я. Правильно сказав хтось із древніх мудреців: «Ми є те, що ми їмо». А коли їжа буде здорова, то й хвороби до нас не чіплятимуться. Сподіваюся, що мою ініціативу підтримають інші фермери, адже кожен міг би поставляти на ринок хто м’ясо, хто молоко, а хтось - олію. Головне, щоб це був продукт без домішок, без ГМО, без всякої брудоти, яка робить продукти привабливими на вигляд, апетитними на смак, але шкідливими для здоров’я.


Мрію, що наше ПСП відродить городницьку справу і поставлятимемо споживачеві огірки, томати, столові буряки, моркву, цибулю, картоплю – усе те, що потрібно для українського борщу, для нашого буденного і святкового столу. Коли харчуватимемось здоровою їжею, солдатики наші стоятимуть на варті, як відлиті з олова.


...І все ж хліб – усьому голова. Вирішив відвідати пекарню, де над тістом чаклують пекарі, звідки надходять до покупця смачні буханці.


Скажу відверто, міні-виробництво вразило. Справили враження і стерильна чистота самого приміщення, і сучасне обладнання приготування, фасування тіста, і самі печі, і облаштований склад для зберігання борошна, і душові для персоналу, одним словом, - усе. До речі, опалюватимуться і приміщення, і бойлери, і печі не дорогим газом, а звичайними дровами, що значно здешевить виробництво.


Того разу заступали на зміну технолог Лариса Василівна Черненька (на фото в центрі), пекарі Оксана Іванівна Московченко та Галина Костянтинівна Залозна. Їх і зафіксував об`єктив.


Борис Бобришев

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове