Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Аптека навколо нас!

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

„Тещу доймав остеохондроз. Вже на скільки терпляча, а то зігнулася у дугу. Хтось їй проказав знахаря. Я й подався до Курені - не дак далеко. Де мешкає Микола Жила, у селі пояснили досить швидко. Насторожувало дивування людей, що їх односелець лікує. Уже подумав – якась прикра помилка, або недолугий жарт. Та все ж зустрівся. Виявилося, наш земляк займається траволікуванням, вдається до цього епізодично – час від часу, практично для себе. Мені ж дав настоянку і розповів, як приготувати самому. Забіжу наперед, знаєте, допомогло. Як доведеться зустрітися, передайте доземний уклін Миколі від моєї тещі.


Подивувався його обізнаності на рецептах народної медицини, а ще більше ставленню курінця до життя. Цікавий він співрозмовник, від знайомства отримав явне задоволення, на жаль, бракувало часу для спілкування. Ось і тепер маю сходити... „ – ділився випадковий супутник.


Був у Курені, згадав того співрозмовника. Захотілося поспілкуватися з Жилою.


...Микола Олександрович зніяковів, мовляв, який там знахар, чи ворожбит. Проте не опирався: „Дійсно, кільком знайомим підказав, як позбавитися ломоти у кістках. Кілька років тому сам страждав. Прихопило тоді шию, лопатки - ні повернути голову, ні нахилитися. Спробуєш поворухнитися, так шпигоне, аж каганці в очах засвітяться. Чим вже той клятий остеохондроз не „годував”. І пігулками, і мазями, і уколоми ублажав, а він застряв цвяхом між лопаток і дихати не давав. Ще й осінь видалася тоді холодною і вогкою, ну, спасу не було від болю. Проказав літній знайомий накопати коріння ожини, промити, подрібнити, висушити, а вже потім всипати у посуду з темного скла, вдвічі більше за об’ємом налити горілки.


Ожини вистачає, горілка – теж не проблема, були б дріжжі. Одним словом, зробив, як сказано, правда, не дочекався двох тижнів, вже днів через 7- 8 натер спину. Другого дня відчув полегшення. Ні, думаю, це випадковість – так швидко не подіяло б. Витер спину ще раз – відчув, таки ж допомагає. Ще з більшим завзяттям втираю. А воно, видно, і настоянка набирала сили, ставало все легше і легше.


Кільком знайомим підказав, а тепер, бач...” – все ще ніяковів курінець.


Колись Миколині знання з народної медицини обмежувалися тим, що прикладав подорожник при порізах, чи слинив обпечену пучку. Та якось доля звела з батуринським травознаєм Кодаковим. Олександр Костянтинович справив незабутнє враження і своїм домашнім краєзнавчим музеєм, і самобутнім поглядом на життя, і ставленням до природи.


Микола працював у РОВД кінологом, тобто знався на дресированих собаках, одні брали слід, інші були незамінними у патрульній службі. В обов’язок входило і вигулювати цих службових тварин. Став придивлятися, як чотириногий помічник винюхує трави, окремі стеблини скусує і з’їдає. Збагнув, знать, лікарська рослина. Після знайомства з батуринським цілителем став придивлятися до оточуючого світу ретельніше, зацікавився народною медициною. А тоді ота ожина. Збагнув, під ногами цілий кладязь лікарських рослин, став збирати напівзабуті рецепти. Чимало з них містили продукти бджільництва, що стало поштовхом зайнятися цією і захоплюючою, і корисною, і прибутковою справою.


Запропонував співрозмовнику дати кілька випробуваних рецептів для читачів „Порадника”.


- Ви мене відразу притискаєте до стіни. Не готовий ось так від разу щось радити. Дайте оговтатись, згодом передам кілька зборів, - просив Жила. Правда, все ж один рецепт Микола Олександрович надиктував.


- Нещодавано виручав приятеля, в нього порепалися п’яти. Для виготовлення мазі брав натуральний віск, як не фільтрований, то діє ще більш ефективно. Воску взяв грудочку, приблизно грам 30.


Рослинне масло будь-яке: краще нерафінована соняшникова, лляна, чи навіть оливкова олія. Масла потрібно одну склянку. Готував на водяній бані: віск бажано не гріти більш ніж до 70 градусів. Нагрівати, поки суміш не стане однорідною.


Наповнити баночки і поставити в холодильник. Перед використанням трохи мазі розімніть у руках - вона стає пластичною.


Жіночка, що радила використовувати віск, запевняла, що суміш лікує хвороби шкіри, нариви, запалення вуха, гайморит, навіть шлункові проблеми. За п’яти, вуха підтверджую, допомагає, за решту не перевіряв...”


Борис Бобришев

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове