Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Боляче... і соромно
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 21 вересня 2018, 11:25
Дев’ятого вересня – день визволення Бахмача, а потім святкували Тиниця, Григорівка, Гайворон, Дмитрівка, 15 вересня вигнали німців з Кропивного. Вагома підстава зібратися біля поховань полеглих у боротьбі з фашизмом, але...
Здивувався, не дочекавшись традиційного покладання квітів до монументу „Танк” з нагоди визволення Бахмача. Подумав, що прийшов зарано. Вмостився на лавці неподалік, став чекати. Нудьгував не довго, вологе повітря донесло щемні слова пісні „Степом, степом”, зрозумів, потрібно квапитися до Меморіалу Cлави.
Краще туди б не приходив. 75 років, як над Бахмачем зірвали фашистський прапор зі свастикою і встановили Червоне полотнище, 75 років, як у моє рідне місто прийшов мир. Сподівався, що відбудеться яскраве дійство, - все ж таки така дата. А зібралося, кіт наплакав. Жалкую, що не порахував, думаю було душ 150.
Очевидно, для ветеранів налаштували ряд стільців. Прийшов лише один, це був Федір Григорович Матяш – справжній ветеран Другої світової війни, воював на Далекому Сході. Бачив, як важко давався літньому, сивочолому солдату кожен крок. Але він прийшов. Не відаю, що відбувалося у душах інших, мені ж стало боляче і соромно, що нас зібралося так мало. А ветерану – доземний уклін, спасибі, Федоре Григоровичу, за урок, спасибі, що не залишили нас наодинці. Хотілося підійти, обійняти, притиснути орденоносця до грудей, як рідного. Не наважився, побоявся, що заплачу.
Голова районної ради Віктор Федорович Міщук, неначе вловивши мої думки, промовив:
- Хто забуває своє минуле, той не вартий майбутнього.
Закінчилося все так швидко, як і почалося. Розійшлися. Розгублено, потупцяв на плитах, де колись збиралися тисячі. Що з нами сталося? І де оте крилате: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте»?
Пішов і сам. Озирнувся. Здалося, жіноча постать на верхівці обеліска подавала знак підходити до Вічного вогню. На жаль, ніхто не відгукнувся. Стало ще болючіше.
Петро Карлаш,
пенсіонер
Детальніше...