Коли слово – кремінь

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Четвер, 29 жовтня 2020, 18:17

Пожалів опонентів і не побився об заклад, хоча міг виграти цукерки ще й коньячок. Не зійшлись ми у думці, чи відбудеться у місті ярмарок, присвячений святу Покрови Пресвятої Богородиці, чи ні.

Автор наполягав, що захід, започаткований депутатом обласної ради, директором ПСП „Пісківське” В.П. Колошею ще п’ять років тому і підтриманий сільгоспвиробниками і бахмачанами, мав відбутися. Упевненості надавало те, що отаман Чернігівського округу Війська Запорізького ще ніколи не зрадив своєму козацькому слову, а Валерій Петрович обіцяв. Цим все сказано.

Cправи, за які береться керівник-ентузіаст, відбуваються з найвищою оцінкою. Згадаймо пісківські Всеукраїнські Фестивалі відродження українських традицій. Там же могли бачити виступи народних етнографічних колективів не лише із сусідніх сіл, а й з районів, і навіть, областей. На жаль, це свято народних звичаїв і обрядів, нескінченних виставок умільців Полісся з їх мистецькими виробами, зі смаколиками і апетитними стравами, з атракціонами і показовими виступами козаків-вершників, в цьому році не відбулось.

Проте ще й досі пам’ятаємо ту урочистість і віримо про нові зустрічі. Згадане дійство відоме широкому загалу наших земляків, хто брав участь у тому феєричному заході, а от низка семінарів по впровадженню передового досвіду у рослинництві, чи тваринництві, знайомство з новітньою сільськогосподарською технікою, чи вивчення нових препаратів для боротьби з хворобами у тваринництві, чи зі шкідниками і бур’янами, знайома лише спеціалістам. Повірте на слово, і там все організовувалося на найвищому рівні.

Годі нагадувати, що ПСП „Пісківське” – першопроходець у впровадженні передового досвіду в аграрному секторі. Це завдяки ініціативності їх керівника, недаремно В.П. Колоша носить високе звання -Заслужений працівник сільського господарства України.

Довго можна розповідати про керівника-новатора. Він ініціатор не лише у реальному секторі аграрного виробництва. Згадаймо пісківські Водохреща і проводи зими, зайдіть у тамтешню школу, тепер НВК. Тут затишно і ситно, й до цього доклав руку колишній її учень Валерій Колоша. Це він ініціював відкриття при загальноосвітньому закладі філіалу школи мистецтв. Сільські учні вчаться грі на музичних інструментах, помилуєтеся їх малюнками, подивуєтеся виробам народного промислу і сувенірам.

Останнім часом пісківські школярі все частіше стають призерами, а то і переможцями легкоатлетичних змагань.

Це результат роботи у школі фахівця фізичного виховання, якого загітував залишити місто і працювати із сільськими дітьми герой нашої оповіді.

На особливому рахунку відносини Валерія Петровича з матерями полеглих воїнів-афганців і АТОвців. Їх душевний біль і щем сердець нічим не вгамувати, можемо лише підтримати їх своїм співчуттям і вдячною пам’яттю про їх синів. Козацький отаман став їм за рідного, бо з кожною познайомився, для кожної прагне знайти слова втіхи. Біля нього осиротилі матері відчувають синівське тепло.

Та повернемося до Покровського ярмарку. Було продумано, як забезпечити ярмаркувальників захисними масками. Поліція забезпечувала громадський порядок, слідкувала за дотриманням соціальної відстані. А решта було як на кожному ярмарку – пропонувалося від кондитерських до ковбасних і виробів, продукція з молока. Попитом користувалися крупи, цукор, м’ясо. Як і обіцяли організатори: „Все найвищої якості і за поміркованими святковими цінами”. Слова дотримали, жаль, свято Покрови Пресвятої Богородиці лише раз у році.

Борис Сєдач

• < Попередня
• Наступна >