Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Про нардепа, лівньовку, айсберги... - і шабаш!
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 06 лютого 2009, 14:48
Великорусский словарь Даля: Шабаш — 1) м. евр., шабаш, суббота, праздник, день молитвы; 2) отдых, конец работе, время свободное от дела, пора роздыха.
Словарь Ожегова: Шабашка: небольшое изделие, унесенное домой с производства [ненужный обрубок дерева, уносившийся домой плотниками];
Шабашник - Человек, который выполняет строительные, ремонтные и другие работы, заключая частные сделки по высоким ценам.
Великий тлумачний словник української мови: Шабашівка, шабасівка: . Побічна робота у вільний час. // Робота, виконувана в суботу. ШАБАШНИК, -а, ч., розм. Той, хто підряджається для халтури (у 1 знач.).
Можна було б навіть залишити ці тлумачення без коментарів – так влучно. Але поки що – до нашої теми, а до словників ми ще повернемося.
Тема вічна, як світ – «квартирне питання». Як добре відомо, наш Бахмач став багатоповерховим завдяки заводу «Хіммаш», та розвалився завод, і житло, яке вже на той час потребувало капітального ремонту, стало безгосподарним, як сирота за живої матері-зозулі. Заводу, який і досі перекуповують з єдиною метою – нажитися, те чуже дитя й даром непотрібне. Тож і передався заводський житловий комплекс у комунальну власність міської громади. І це дуже добре – хоч щось зберегли. Але щоб зберегти, його треба належним чином утримувати.
Напевне, жодна сесія міської ради не обійшлася без питання про житло: чи то дах тече, чи то холодно й просили дозвіл на відключення від центрального опалення, чи то... Але відповідь завжди традиційна: грошей немає, на всіх одразу не вистачить, у цьому році, наприклад, закладених у бюджеті коштів вистачить на такий-то будинок, у тому – робитимемо той-то і т.д. І дійсно – потроху й робиться. У 2008-ому аж цілий дах зробили – повезло будинку №43 по вулиці Жовтневій. А ось інші – саме потроху. І те «потроху» виливається людям ой у яку копієчку! Конкретно? Будь ласка. Не встиг «Порадник» забути цю тему, написавши восени про будинок №1 по вулиці Дружби, як про таку ж біду на Першотравневій нам повідали. Знов тече дах, знов та зловісна «лівньовка» винна. (Це диво архітектури: труба, по котрій стікає вода з даху, який зроблений під ухилом усередину, до цієї труби, а ця лівньовка тягнеться з даху до 1 поверху через весь будинок – у під’їзді). На 5 поверсі третього під’їзду будинку №35 видно все без коментарів, але все ж у квартиру №44 заходимо. Адже саме біля неї жахлива аварійна картина – тече біля труби, вся стіна,стеля й вхідні двері – у потьоках. Господиня Валентина Миколаївна Брязкало говорить, що вода проявляється весь час, як не витирай. Двері нові, гарні, та й ремонт у квартирі нещодавній, сучасний. А після потопу шпалери у вітальні, звісно, відстають, протікає і в кімнаті. Таке ж і в сусідніх квартирах. Тазочки стоять, цеберки, поки говоримо, й на мене крап-крап стеля робить. “Чи давно таке?»- питаю. За словами Валентини Миколаївни, почалося років з десять, постійно зверталися до комунальників (будинок на утриманні «Цивільбуду») і щороку ті дірки й латалися. «Дівчата, щоправда, робили якісно й старанно, на рік вистачало. Минулого літа робили не вони, наймана бригада. Восени, тільки пішли дощі, й потекло. Так сильно ще не бувало. А тепер сніг тане - та ж картина, як бачите». На звернення господарів приходили з міської ради, обіцяють зайнятися ремонтом тільки-но підсохне.
Наступного дня мені довелося почути такі ж скарги від бахмачан на зустрічі з народним депутатом О.Ляшком. І це вже ні для кого не новина. Житло міста у катастрофічному стані, ремонту потребують практично всі будинки. І школи, і дитячі садочки.
Та проблема не тільки в цьому.
Вона, ця проблема, пролунала на тій самій зустрічі. Молодий чоловік, що представився будівельником, звернувся за підтримкою до гостя з Києва: «Малий і середній бізнес не виживе без допомоги влади, потрібні програми з його підтримки. Я, наприклад, хоч зараз готовий робити ремонт того ж дитячого садочка й при тому дати гарантію якісного виконання, але мене не допустять. Роботи у нас представляють найманим бригадам, не місцевим». Чоловік з натрудженими руками, затинаючись,говорив схвильовано – видно, що звик не виступати, а працювати. (Дуже жалкую, що не встигла поговорити з ним після зустрічі. Прохання до Вас, шановний, якщо прочитаєте нашу газету: знайдіть спосіб зв’язатися з редакцією).
А зараз саме час повернутися до слова «шабашка». «Високі ціни» і «халтура» підкреслено мною. Скільки будівельників вже роками їздить на заробітки – з рідного краю по світу, скільки їх, безробітних, стоїть на обліку в центрі зайнятості? Цікавився хтось перед тим, як укладати черговий договір із «шабашниками» - не місцевими і далеко не завжди будівельниками, дорожниками абощо? І як ця алогічна політика місцевої - районної та міської - влади пов’язується з щорічними програмами регіонального так званого "розвитку"?
Але повернемося у зал. Про ті ж таки дахи говорить ще одна небайдужа бахмачанка. Хоча бахмачанкою Тетяна Шиш стала тоді, коли приїхала у наше місто після сумнозвісного 86-го, «чорнобильського» року, та знаємо її як людину непосидючу, активну, що приймає наші болі, як свої. Цього разу маму двох дітей турбувало те, що учні міської школи №5 вчаться у приміщенні, що наносить приховану шкоду їхньому здоров’ю: у підвалі школи стоїть вода. Це – ще до даху, що протікає. Волога – причина хвороби Тетяниної дочки, що підтвердили аналізи. Крім того, жінка звернулася до народного депутата з проханням посприяти у відновленні прямої електрички до Чернігова. Звісно, це підтримають всі бахмачани. А депутат райради В.Бурковська долучила до цього ще електричку київську, першу. Як відомо, вона тепер їде лише до Ніжина, а далі… натовп біжить, хекаючи, на київські, що відходять з високих платформ. (Часу, як на мене, вдосталь, але враховуючи нашу ментальність та вічний страх, що вже в крові нашій, робить народ це, як завжди, скажено. А в паніці, як відомо, до трагедії недовго.) Були вже, говорить Валентина Павлівна, дві смерті: чоловіки упали і вбилися. А офіційну причину відміни електрички – нерентабельність - взагалі зрозуміти важко: забита вщент, всі на роботу їдуть.
Не проминули й найболючішу тему тарифів. «Чому з Антарктиди до Сахари дотягти айсберг дешевше, ніж заплатити за воду в Бахмачі?» - запитання від дотепного мешканця бахмацької багатоповерхівки Олег Валерійович переадресував, звичайно, мерові. Чіткої відповіді зал не почув. А от депутат обласної ради Т.Марченко нагадала, що ще позаминулого року комісія у складі депутатів міської ради та спеціалістів, перевіривши «Бахмачводсервіс», надала конкретні кваліфіковані пропозиції підприємству, які б дали змогу зменшити тариф. Це стосувалося економічних та технічних змін на підприємстві, котре вже і банкрутувало, і змінювало свою назву, але ефекту ніякого. На пропозиції теж – ніякого, просто проігнорували рішення депутатів, які турбувалися за бахмачан.
Такі ж дива і з нашим автономним опаленням відбуваються. Виступає жителька п’ятиповерхівки з вулиці Чернігівської: їй відмовлено у відключенні від центрального, причина – технічна неможливість. «Але чому ж тоді моєму сусідові, на одній площадці, технічно можливо?» - логічно обурюється жінка. На запитання відповідає міський голова О.Поліщук: «Я сам ініціатор тільки автономного опалення, цілком підтримую, але дійсно в кожному окремому випадку треба підходити індивідуально…» На довгу промову мера була дуже коротка емоційна відповідь, яку бурхливими оплесками зустрів зал. Житель двоповерхівки по вулиці Я.Мудрого Б.Бобришев повідав подібну історію з відмовою, та схвильовано обірвав сам себе: «Ви, Олег Васильович, найбільший брехун в … області».
Це було продовження репортажу з залу засідань районної ради, де 27 січня відбулася зустріч бахмачан з народним депутатом фракції БЮТ у Верховній Раді Олегом Ляшком.
Зранку того ж дня у цьому залі нардеп мав розмову з сільськими головами, які практичні наслідки матимуть усі розмови – побачимо.
Н.Теплова
Детальніше...