Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Спасибі
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 13 лютого 2009, 11:48
Повертався електричкою, вечоріло. У темряві привернула увагу низка освітлених вікон. Що це ? Притулився до скла - та це ж автошкола! Давненько вже не бачив її такою святковою, тому і не впізнав відразу. Згадав , що цього дня розпочав заняття і мій онук.
Трохи більше сорока років тому навчався водійській справі і я. Вчились тоді у пристосованих під аудиторії боксах колишніх гаражів молочноконсервного комбінату. Викладали в той час і кілька фронтовиків, вони знали свою справу і дуже поважали дисципліну. Пригадую Григорія Христофоровича Артюхова, він же був і директором, і Миколу Петровича Зоца.
Через двадцять років оволодів кермом і син. Він вчився вже у новому приміщенні, в тому, що тільки-но бачив я за вікном. Набував професію водія за направленням військкомату, саме Бахмацькій Зразковій автошколі довіряли готували шоферів для Збройних Сил. Думаю, це переконливе свідчення авторитету закладу. Ті традиції продовжує колектив і сьогодні. А їх варто зберігати, бо я, наприклад, пропрацювавши сорок років, ні разу не побував у аварії. Думаю, в цьому є значна заслуга моїх колишніх наставників. Безаварійно водить легковика і син.
А ось прийшла черга вчитись водити автомобіль онукові. У нас, діда і батька, не було сумніву, що піде він до Зразкової. Так ні, ущеріпився у якісь місячні курси, мовляв, швидко і дешевше. І все посилався на приятеля з Чернігова, який там вже відучився і водив батькові «Жигулі». А скоро той шарпонув бік легковика.
- Бачиш, це результат скоростиглої науки, - єхидно шпигнув я онука.
- Було дуже слизько, - виправдовував той друга.- Ніхто не застрахований...
А нещодавно , як дощі з’їли весь сніг, приятель потрапив у більш серйозну аварію. Цікаво, що зіткнувся із таким же скороспеченим водієм, з котрим вчились в одній групі.
Тут вже мене прорвало і переконав я таки онука не робити дурниць.
- Бог з ними, з легковиками, їх можна відремонтувати. А не то - й купити. А не приведи , Господи, наїхати на людину, або собі в’язи скрутиш...
Переконав. З душі впав тягар. У Зразковій вміють вчити, сподіваюсь, що у онука буде така ж безхмарна водійська доля, як у батька і діда.
Р.S. Між іншим, з першого заняття наш слухач повернувся з підручником водія легковика, такі видали кожному. З приємністю дізнався, що автор книги - директор автошколи, колишній мій викладач Михайло Васильович Іващенко. Який це зручний посібник у навчанні, (я пригадав свої об’ємні конспекти), скільки вивільненого часу. Недарма Михайло Васильович носить високе звання Заслуженого працівника освіти. Спасибі досаафівцям за турботу про молоде покоління.
В.Неволько, м.Бахмач
Пошук по сайту
Детальніше...