Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Як борються з грипом у 4-ій школі

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
 
В одному з наших випусків ми запитували про грип спе-ціалістів-медиків, а нині подивилися, як реально його перемагають... діти. Оскільки ми – „Порадник”, то радимо й тобі, читачу, спробувати дуже простий і дешевий спосіб. Та все – по порядку.

Зустріла знайому вчительку, розговорилися про здоров’я, а вона й поділилася шкільним досвідом: „У мене в класі минулого року лише одна дитина захворіла, зараз усі до єдиного в школі”. Я „загорілася” – і одного дня, без попередження, була у 2-му класі Лідії Миколаївни Гришко. Потрапила на перерву, то мала змогу поспілкуватися з дітьми наодинці – вчителька саме вийшла. Діти як діти, по лінійці не ходять – і бігають, і галасують, як інші, та щось тут не так. Запах! – розумієш одразу, тільки-но до класу заходиш. Знайомий, різкий запах цибулі. Вона, нарізана, стоїть у блюдцях на підвіконні, між квітами. Дівчинка підбігла, взяла в жменьку скибочку, понюхала й далі – до своїх справ. „А навіщо у вас цибуля?” – питаю після привітання. „Від грипу!” – весело кричать. „І що, подобається?”

„Так!” – ще веселіше. На партах лежать червоні плескуваті мішечки. 
 
Заходить Лідія Миколаївна, і ми вже всі разом про їхнє життя говоримо. На столі, поряд з букетом  калини та хлібними колосками, стоїть така собі коробка „Кожну крихту збережем”: шматочки булки, пиріжків, хліба, що не доїли чи зронили, усе те до годівнички пташиної віднесуть. А їх, такі гарні (є одна навіть з червоного дерева!) разом з батьками вдома зробили і у шкільному садочку повісили.  І про пташок дбають, і про власне здоров’я.

 Як тільки сіли, привітавшись, за парти, так ті мішечки раз – і на голову! Ось вони навіщо, розумію – для постави правильної.

Лідія Миколаївна про цей цікавий метод як дізналася, враз вирішила запровадити, бо ж яка мати не розуміє, що здоров’я дитини – то найголовніше. І шкільна мати в тому числі.

І мішечки з йодованою сіллю, і цибуля, і часничні „намиста”на шийку (нанизані на нитці зубочки) – то все, впевнена  вчителька, складова їхнього успіху.  „Ось такі щоденники здоров’я веду на кожну дитину”, - показує листочки з табличкою показників. І зріст, і вага, і спортивні нормативи, а у підсумку – кількість пропусків, помісячно. Майже на всіх – риски, а не цифри – відвідування уроків майже стовідсоткове. Отже, ось він, успіх – це здорова дитина, а в здоровому тілі, як відомо, - здоровий дух.

„Школа сприяння здоров`ю” називається ця цікава система. Методичні рекомендації щодо використання елементів системи розробила вчитель Бахмацької школи №5 Світлана Миколаївна Воробей. Узявши їх за основу, Лідія Миколаївна відшукує все новеньке, знайомиться з досвідом колег. Ось, наприклад, чернігівський „Гарт” пише про такий клас у сусідній Ічнянщині, в школі №4. На фото – такі ж усміхнені дітлахи, які і в наш об’єктив позували, 2-класники школи №4 міста Бахмача.

На моє запитання:”Що у школі подобається найбільше?” підхопилося стільки рук, що не встигала й імен записувати. Тож, роблю висновок, і з духом у них теж все нормально. Наприклад, Феді Костянецькому подобається на гуртку трудового навчання, що веде Галина Іванівна Колода, Діма Кравченко – мабуть, майбутній математик. Люблять вони  і фізкультуру, і читання... одним словом, живі й захоплені, як усі маленькі школярі. І куди вона, та захопленість, потім зникає? На це вічне питання поки що жодна система не дала практичної відповіді. Ось такої практичної, як тут, у цьому здоровому класі. І діти всі є діти, і вчителі всі педвузи закінчували, але процес навчання – процес творчий, тож і підходи, і методи у кожного свої. Головне – щоб вони спрацьовували.

Крім іншого, цікавлюся, як колеги реагують. „Не всім панянкам подобаються наші цибульні аромати, інші ж  підтримують – по-різному, - говорить вчителька. – Головне – розуміють батьки. З ними у нас взагалі взаєморозуміння: так, діти читають і приносять у клас багато додаткової до-відникової літератури (енциклопедії, словники тощо) – батьки купують як подарунки, це у нас вже як традиція. А до школи ж прийшли одиниці, котрі вже читали”.

Розуміючи, що європейська система тестування – це вже наша реальність, вже зараз готує досвідчена вчителька і до цього своїх 2-класників. До кожного твору розробляє тестові завдання, дітей це налаштовує на уважне прочитання тексту. І до читання заохочує, звісно.

І цікавий факт – наприкінці. Один хлопчина назвав серед улюблених предметів українську мову. „Це говорить людина, що приїхала з Донеччини, - усміхається Лідія Миколаївна. – По приїзді, у першому класі Женя Фідін взагалі не володів українською”. А тепер він її любить! 
 
Н. Теплова

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове