Про роботу бюджетної комісії з ряду питань, які розглядалися сесією, доповідав заступник голови комісії В.Слюсар. Неспірних питань по бюджету, ймовірно, просто не може бути, бо ж грошей завжди не вистачає.

Тому й на сесію були винесені два проекти рішення по звіту використання коштів бюджету за минулий, 2008 рік. Колізія в тому, що міська рада, всупереч рішенню минулорічної сесії, яка затверджувала бюджет року, придбала не запланований і необхідний для „Комунальника” трактор, а так званий мотоблок, який вже став притчею во язицех: що воно й для чого, і головне – чому їхнє рішення проігноровано, депутати допитуються у голови давно і безрезультатно. Тому рішення цієї, 40-ої, сесії було таким: звіт прийняти без цього утаємниченого транспортного засобу.

Давня суперечка тягнеться і по використанню службової машини. Депутати, посилаючись на порушення цього використання, не дають дозволу на придбання нового автомобіля. З цієї ж причини обмежуються кошти й на існуючий. Це доводив, з документами в руках, член комісії В.Воскобойник: „Я подавав депутатське звернення про нецільове використання машини і буду займатися цим питанням”. Олег Васильович Поліщук називає ситуацію  безпрецедент ною в країні – не існує такої ради, де працівникам апарату немає на чому здійснювати свою роботу, адже зрозуміло, що треба їздити по місту багато, а машина практично не на ходу. 

 

 „Війна” між депутатським корпусом і міським головою стала і темою виступу депутата В.Гурина: „Я депутат вже не першого скликання, але такого відношення до депутатів ще не бачив. Ми на сесіях змушені в більшій мірі говорити не про загальноміські справи, проблеми бахмачан, а про судові справи з мером. Що ж нам нашим виборцям доповідати?”

І хоча депутат Л.Ігнатко й закликав „відкинути сварки і образи та вирішити проблему з транспортом для міської ради”, порозуміння це не знайшло. Компромісу, здається, не бачить ніхто. Хоча, як на мене, потенціал депутатського корпусу міської ради дуже значний. Чого було тільки варте обговорення низки так званих „програм розвитку”! Можна сказати, рішення прийнято революційне. Ще за совковою звичкою планування на п’ятирічку вперед, у нас продовжують штампуватися (і прийматися вже за звичкою на сесіях райради, наприклад) довгострокові програми з оптимістичними назвами «Програма розвитку… (далі варіанти різні)».  На цій же сесії почула від депутата В.Слюсаря те, що порадувало найбільше в багатогодинному засіданні – навіщо приймати такі абстрактні програми? І пропозицію – доопрацювати, з конкретними цифрами та  реальними можливостями – прийнято одноголосно (отут точно хочеться сказати саме так, а не одноСТАЙНО!) За вдалим висловом депутата М.Іващенка:”Давайте ламати стереотипи”.  Це, треба сказати, нашим міським депутатам вдається, й ім’я чи посада не має значення для прийняття справедливого рішення. Так було, наприклад, з проблемним квартирним питанням: депутати скасували рішення виконкому про надання квартири помічнику прокурора.  З виступу депутата В.Воскобойника: «У нас що, крім прокурорської служби, нікому квартири не потрібні? У минулому році давали, і знову. Десятками років стоять на черзі вчителі, лікарі, інші спеціалісти…» Додам від себе – з молодих спеціалістів інколи й пенсіонерами стають. Це також від посади залежить: якщо ти державний службовець з рангу «голова», «головний» тощо – квартира чомусь надається, а потім швиденько приватизується; якщо ти не «служиш» державі, а просто працюєш (чи не на ту ж державу?) - купується власним коштом. Ну, це вже інше – вернемося у залу засідань.

На засіданнях виконкому постійним представником від депутатського корпусу є М.Виноградов, на минулій сесії колеги обрали ще одного помічника Михайлу Михайловичу – Н. Касандрович.

Слухали про проблеми гуртожитку депутата Л.Ігнатка. «2 роки гуртожиток на утриманні «Комунальника», і хочу сказати, що ніхто так не переймається його долею, як депутати В.І.Байло і М.М.Виноградов».  Депутат В.Байло запитує: «А міська рада дбає належним чином?» Відповідь «Ні»  можна було й не слухати – просто сходити в гуртожиток, який живе практично без комунікацій і з усіма проблемами, які були і на момент передачі у комунальну власність («Порадник» відслідковує проблему з 2006 року, останньою публікацією був лист мешканців, які добиваються законної приватизації кімнат. Продовжуватимемо).

З інших рішень, прийнятих сесією, бахмачанам, напевне, цікавим буде й підвищення розміру матеріальної допомоги на поховання: віднині воно становитиме 250 гривень (було 180). А ще – продовження комунальної «епопеї» з ЖЕКом.  Скарг на роботу підприємства до міської ради не зменшується, претензії керівника М.І Дзюби до міської ради на заборгованість ЖЕКу викладені у судовому позову – ще один суд.

Стосовно цього цікавим є досвід одного з міських будинків, про що розповів депутат М.Виноградов: «Я живу в будинку без будь-якого ЖЕКу, і у нас порядок, все робимо самі».

То може дійсно, «справа порятунку потопаючих – в руках самих потопаючих»? І тоді б у нашому  місті нарешті  було б чисто – бо всі робили б для себе, а?