Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Перегони почалися?
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 10 квітня 2009, 11:42
9 квітня до нашого міста завітав один з потенційних кандидатів в Президенти. Хоча на питання про можливість балотуватися Володимир Литвин раніше відповідав так: „Сьогодні я свою задачу бачу в тому, щоб знайти рівновагу між гілками влади. А далі життя покаже”. Але то було мовлено в березні – сьогодні, здається, життя вже показує. І це явно лунало у виступі Володимира Михайловича. Неодноразово повторена фраза: ”Стою я перед вами” нагадала мені щось давнє, з радянського фільму: «Вот стою я перед вами, простая советская женщина!» Ой не так все просто – спробуй розберись не тільки „простій жінці”. Але до всіх запитань, на які відповідав, спікер додавав: «Дайте мені можливість це зробити». Говорив, звісно, гарно.
Бахмачани інколи смішили своїми запитаннями: то про спиляні верби, то про баню. Ну хіба ж з таким – до Верховної Ради, шановні? „Ну приїду – зробимо”, - пожартував чи пообіцяв? Хоча людей можна зрозуміти – не вирішуються питання на місцях. Говорили про ту баню, пам’ятаю, навіть на сесії міської ради представник власника об’єкта обіцяв перед депутатами: ”Буде!” Є? З кого спитати? І про це говорив Володимир Михайлович. Щоб можна було з кого спитати – встановлювати такі двосторонні зобов’язання, щоб власник, наприклад, викупленого хлібзаводу зобов’язався не угробити підприємство, а випускати енну кількість продукції. Елементарно? Так. Але чомусь робиться не так. Тому що у нас, за словами голови Верховної Ради, побудований „олігархо-бюрократичний капіталізм”. Та це, власне, ні для кого не новина. От тільки що робити? Чую поряд чоловіка:”Владу міняти!” Скільки?
А Литвину задають наступне запитання:”Коли відмінять депутатську недоторканість?” Звичайно, він „за” відміну. Як власне, нам вже обіцяли - майже всі.
Актуальне питання про пільгові перевезення. Запитували і обласний депутат Т.Марченко, і перевізник С. Дубінін. Сергій Ігнатович висловив слушну думку про нерівномірність розподілу державної субвенції між регіонами: „Чому не можуть бахмачани, як у Чернігові чи Конотопі, їздити просто по пенсійних посвідченнях? Постійно, коли хочуть, а не у встановлений так званий „пенсійний” день?” Ми теж цього не розуміємо, скільки б нам не говорили про обмаль коштів. Чому саме у нас обмаль, а в Конотопі їздять?
А Володимир Литвин сказав, що він стоїть на тих позиціях, щоб усі існуючі пільги просто додати до пенсій чи соціальних виплат, кожному.
Вкрай актуальне питання про інсулін. Жіночка говорить, що вже 4-ий місяць вони, хворі на діабет, не отримують життєво необхідних ліків. Литвин відповів, що на Чернігівщину зокрема виділено кошти для цього на 7 місяців. То де вони?
Не обійшлося без Батурина: колега Б. Бобришев запитує, чи не вважає Володимир Михайлович це питання не так історичним, як політичним – щоб посіяти розбрат між слов’янськими народами? „Вважаю, що зараз не той час, щоб будувати чи руйнувати пам’ятники. Ми не повинні зводити рахунки”, - говорить політик зі стажем, який встиг, як говориться, не один пуд солі з’їсти не з одним Президентом.
Образ народного політика доповнили й спогади про армію з горілкою, і про штопані дружиною шкарпетки у „важкі часи”, і про рідне село. До речі, щодо села і земельного питання: „Як селянський син, я твердо стоятиму на тому, що землю продавати не можна”, - дослівно з вуст В.М.Литвина.
Вже й по від`їзді спікера народ довго не розходився – наболіло, кортіло виговоритися. Задаю свідомо провокативне запитання групі жінок:”Ну що, голосуємо за Литвина?” „Звичайно, наш чоловік, простий такий!” Чоловік середнього віку посміхається: ”А чи не так красиво й інші на цій площі говорили?”
Н. Теплова
Пошук по сайту
Детальніше...