10 вересня відбулася чергова, 45 сесія міської ради. Пропозиція секретаря міської ради Ірини Василівни Левченко, яка вела пленарне засідання (міський голова О.Поліщук у відпустці), вислухати спочатку представників громадськості, що прибули на сесію, була схвально прийнята депутатами.

Від імені „колег” по городах, які були присутні в залі та ще „не менше сотні”, за словами виступаючої, до народних обранців звернулася одна з пенсіонерок.

Прохання городян полягає в наступному: не відбирати у них земельні ділянки біля Хіммашу, де передбачено будівництво Льодового палацу. „Ми не проти будівництва взагалі – тільки раді, будуйте, але на покинутій землі, з якої нас раніше прогнали, плануючи трикотажну фабрику. Що там зараз? – бур’яни в пояс, місця предостатньо, будуйте, будь ласка. А ще порада, шановні депутати, вивчити досвід інших. Ми зверталися в Міністерство молоді та спорту з питанням, чи є практика подібних закладів: такий палац побудований в Калуші на Івано-Франківщині, зараз він в занепаді, бо дуже дорого його утримувати. Це місто з 60 тис. населення, а у нас лише 19. Поїдьте - порадьтесь, подивіться”.

Депутати прийняли рішення розібратися зі зверненням докладніше на комісіях і винести для розгляду наступної сесії.

10 питань порядку денного були доповнені шістьма, які подав депутат М.Виноградов.

Ці спірні питання розглядаються вже досить давно, з 2007 року, і вам, шановні читачі, теж давно відомі: депутати намагаються подолати вето міського голови, накладене на їхні рішення, тобто колективні, одноголосні рішення сесії відмовити в наданні дозволу на передачу у власність земельних ділянок родичкам мера, обидві ділянки розташовані в центрі міста. Розглядаються вони в суді, і одним з питань порядку денного було продовжити представництво від міської громади у суді двом особам: М.М.Виноградову і О.В.Самченку.  „За” проголосовано одностайно. Крім того, прийнято рішення визначати таких представників, від міської ради на судах – виключно на сесіях, тобто саме депутатами, як представниками інтересів громади, а не особисто головою.

Визначалися депутати з низкою так званих земельних питань. І знову швидкі зміни в законодавстві  не дозволяють приймати рішення у, здавалось би, прозорих питаннях. Стали вже прикметою сьогодення розташовані на перших поверхах магазинчики. Раз є магазин, його треба облаштувати: сходинки, ганок, площадка біля нього. Просто? Ба ні! Якщо це багатоповерховий будинок, не можна земельну ділянку передавати ні  у власність, ні в оренду, та й важко визначити її межі, оскільки це єдиний комплекс. А чому ж раніше було можна, адже всі магазинчики сусідні, приміром, облаштовані? – логічне запитання. А не можна вже за новим законом, буквально з цього року. Ось в такому глухому куті опинився, в даному випадку, власник магазину з ремонту мобільних телефонів, до того ж, і будівництво вже розпочав.

Наступне питання порядку денного – зміни до цьогорічного бюджету. Це саме й є та ситуація, коли потрібно берегти кожну копійку, рахувати ретельно – вирішують депутати. „Якщо це лічильник – назвіть його марку й ціну, якщо це роботи комунальної служби – принесіть рахунки, накладні тощо,- говорить депутат В.Воскобойник. –  І так по всьому. Я давно з цим звертаюся – приносьте всю документацію на сесію, на бюджетну комісію. Адже ту ж сіль для дорожньої суміші можна купити не в Донецьку, а в сусідньому Конотопі, конкретно – на оптовій базі  №1 вона дешевше”. Ці ж побажання конкретики бухгалтерії „Комунальника” висловив і депутат В.Слюсар:” У подорожніх листах, приміром, повинно бути вказано не початок і кінець роботи автомобіля, а конкретні види роботи, які виконані і скільки пального витрачено”. Так конкретно депутати і голосували зміни до бюджету – по пунктах. І саме з цієї причини, треба розуміти, не було прийняте рішення за двома з них: на придбання солі і на зачищення загальноміського сміттєзвалища. Потрібно це робити? Конче потрібно! І депутати, що не підтримали це рішення, також це розуміють. Чому не голосують? Скажемо відверто, роблячи висновок з почутого не на одній сесії: не довіряють. Тому й вимагають звітності. Покажіть, аргументуйте ці витрати – проголосуємо. І важко з ними не погодитись.  Адже в наш час, коли безконтрольність влади на всіх рівнях, відсутність навіть такого поняття як народний контроль ведуть до повальних зловживань владою, хто як не народні обранці можуть виступити в якості такого контролю?  Мова йде, звісно, не про „обранців” вищого рівня – Верховної Ради, які  вже давно не народні,  а от наші, які за цю роботу зарплати не отримують – на громадських засадах, хочеться вірити, про інтереси громади дбають.

Інші пункти додаткових бюджетних витрат були прийняті одноголосно. Це встановлення лічильника в гуртожитку, додаток до ремонту в дитячому садочку „Берізка”, в якому йде реконструкція системи водопостачання; освітлення в районі Київської.

Це допомога в ремонті даху будинку шанованої людини в нашому місті, ветерана війни, вчителя Іванова В.М. До речі, зараз в нашому музеї  працює виставка картин Василя Максимовича та його друга, теж художника-фронтовика Івана Опанасовича Ковтуна – цікава не тільки художніми роботами, а й тим, що й нині ці захоплені люди (один 1920, інший – 22 року народження) продовжують творити! Дай, Боже, їм здоров’я, а вам, шановні бахмачани, рекомендую подивитися - відірватися від буденності, долучитися краси.

Завершити репортаж із сесії хочеться запрошенням. Депутат  Михайло Михайлович Виноградов якось, в одній з публікацій, звертався до вас, шановні бахмачани: приходьте на сесії, беріть участь у розбудові рідного міста, дивіться, як працюють ті, кому ви довірили представляти ваші інтереси. Хочу приєднатися. Бо ж побачила на тій сесії інше: передали своє звернення і пішли, хоча й запрошували залишитися.

 

Поки ми не відійдемо від стереотипу мислення: аби хтось, тільки не я – ми не будемо жити краще. Давайте повіримо в себе.

 

Н. Теплова